18 липня траурна колона після літургії вирушила від Володимирського собору, але раптово повернула в бік Софії. Володимирську вулицю перекрили загони «Беркуту», спецпризначенці били людей кийками і травили газом, але це не допомогло — колона прорвалась на Софійську площу.
Ворота храму були зачинені, але люди побачили, що на території святині переховуються кілька сотень озброєних силовиків. Ухвалили рішення ховати Патріарха на площі перед собором. УНСОвці готували могилу, проламуючи асфальт. О 19-й годині тіло Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира І опустили у землю. Люди прощались із засновником Української православної церкви Київського патріархату.
Щойно труну опустили в яму, ворота храму відчинились і звідти вибігли спецпризначенці — зачищати площу і калічити людей. УНА-УНСО та віряни спочатку стримували натиск, проте за годину територія була оточена і заповнена людьми, які називали себе правоохоронцями. Били без розбору, під кийки потрапляли жінки і навіть лежачі люди, українські прапори шматували. Ті, кого заарештували, потім розповідали про тортури у відділках. О 22-й годині все стихло, вірянам нарешті дозволили засипати могилу Патріарха і відслужити молебень.
Прокуратурою було порушено кримінальну справу. Слідство дійшло висновку про відсутність у діях працівників «Беркуту» і генерала Володимира Буднікова, який віддавав накази, ознак злочину.
Клименко Наталія. Плач за Патріархом: Поема. — К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2003. Режим доступу: https://goo.gl/ 28PsVS
Мельник Ігор. Кривавий похорон Патріарха. Режим доступу: https://goo.gl/mGw6ao
Похорон Святійшого Патріарха Володимира у спогадах УНСОвців. Режим доступу: https://goo.gl/sA1TZt
Чорний вівторок (18 липня 1995 року). Режим доступу: https://goo.gl/sPcOI7
«Чорний вівторок» сім років по тому // Українська правда: [Електронний ресурс]. — 2002. — 18 липня. Режим доступу:https://goo.gl/QR1xf1
«Чорний вівторок»: Похорон Патріарха Володимира. Режим доступу: https://goo.gl/10Cr70
20 травня 1945 року в Празі агенти СМЕРШу викрали отця Августина Волошина, який у 1939 році був президентом Карпатської України. 70-річного чоловіка доставили до Москви і помістили в одиночну камеру Лефортовської в’язниці. Менш ніж за місяць відбулося вісім жорстких допитів, останній — 20 червня 1945 року. Слідчий Вайнсдорф зачитав постанову про притягнення Волошина до кримінальної відповідальності.
Деякі історики стверджують, що Сталин хотів використати смертний вирок Волошину як важіль впливу під час переговорів СРСР і Чехословаччини. У 1939 році червоний вождь так відреагував на Карпатську Україну: «Вполне возможно, что в Германии имеются сумасшедшие, мечтающие присоединить слона, т. е. Советскую Украину, к козявке, т. е. к так называемой Карпатской Украине. И если действительно имеются там такие сумасброды, можно не сомневаться, что в нашей стране найдется необходимое количество смирительных рубах для таких сумасшедших».
Волошина перевели до Бутирської в’язниці. 11 липня 1945 року після падіння на прогулянці він потрапив до тюремної лікарні. За офіційною версією, серце Августина Волошина зупинилося за кілька днів: «Заарештований Волошин Августин Іванович, 1874 р. н., перебуваючи в лікарні з 11.VІІ—45 р. з приводу декомпресійного пороку серця, запалення нирок, хронічного коліту 19.VІІ—45 р. о 15 год. 20 хв. помер від паралічу серця».
Місце поховання президента Карпатської України невідоме.
39-й. Карпатська Україна: [Документальний фільм]. Режим доступу: https://goo.gl/n26nwh
Августин Волошин. Метеорит незалежності — над Срібною землею. 2014: [Документальний фільм]. Режим доступу: https://goo.gl/CAAKcP
Архімандрит Віктор (Бедь). Велич і трагедія президента Карпатської України Августина Волошина (до 66-х роковин мученицької смерті). Режим доступу: https://goo.gl/g5tPHN
Вегеш Микола. Карпатська Україна. Документи і факти. — Ужгород: Карпати, 2004. Режим доступу: https://goo.gl/BJmnKc
Волошин Августин. Вибрані твори / Упорядкування, вступна стаття та примітки О. В. Мишанича. — Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття»», 2002. Режим доступу: https://goo.gl/b9Tx8o