Гель Іван. Виклик системі: український визвольний рух другої половини ХХ століття. — К.: Наш формат, 2013
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012 27 липня 1937 року заарештували дипломата, письменника Івана Кулика58
Я настільки зрісся з українськими націоналістами, що коли Кость Котко і Яловий запропонували мені — єврею — вступити до української націоналістичної контрреволюційної організації, я розцінив це як висунення мене на роль «рятувальника» українського народу. Це імпонувало моїй амбіції. Не задумуючись, я погодився брати участь в організації…
Іван Кулик
Уже на першому допиті голова Спілки письменників України Іван Кулик зізнався у діяльності на користь українських націоналістів, які прагнули державної самостійності (те саме закидали гумористові Остапу Вишні). Є підстави вважати, що Іван Кулик підписував сфабриковані звинувачення під тиском НКВС. Навіть псевдоніми письменника — Ролінато і Роленко — викликали у прискіпливих слідчих підозру. З протоколу: «Пробравшись до керівництва Спілки радянських письменників України, я за завданням організації продовжував ту ж саму лінію — на породження серед чесних радянських письменників невдоволення і злоби супроти партії і радянської влади. Я оточив себе націоналістами, передавши їм — насамперед Остапові Вишні — фактичне керівництво оргкомітетом...»
Ще через кілька допитів Іван Кулик зізнався у тому, що шпигував на користь англійської розвідки. В обвинувальному висновку відзначалося: «…із 1925 р. був агентом англійської розвідки, якого завербували для роботи на користь Великобританії представники «Інтелідженс сервіс» в Канаді під час його перебування там в ранзі консула СРСР».
Вироку закритого судового засідання в архівно-слідчій справі немає. Але є довідка про те, що Іван Кулик 7 жовтня 1937 року «…осуджений за першою категорією… Вирок виконано 10 жовтня 1937 р.».
У 1956 році письменника і дипломата посмертно реабілітовали «за відсутністю складу злочину», справу проти нього визнано сфальсифікованою.
Бравада Олександр. Іван Кулик. Він же — Василь Роленко. Він же — Ролінато. Насправді ж — Ізраїль Юделевич... Режим доступу: https://goo.gl/6zRRfh
Будзей Олег. Іван Кулик: Ім’я на мапі міста // Подолянин. — 2007. — № 4 (26 січня). Режим доступу: https://goo.gl/i1WC4D
З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nUku5h
До слідства у груповій «Справі контрреволюційної фашистської організації римо-католицького та уніатського духовенства на Правобережній Україні» було притягнуто сімох священиків та одинадцятьох вірян.
Улітку 1934 року Алоїзій Шенфельд став настоятелем київського костьолу Святого Олександра. За допомогою західних представництв він відремонтував будівлю та сплатив велетенський податок, яким влада обклала римо-католицькі громади міста.
Це стало останньою доброю справою отця на волі. 14 травня 1936 року Особлива нарада НКВС СРСР звинуватила його у «створенні контрреволюційної групи, виголошенні проповідей контрреволюційного змісту, у підготовці планів проти радянської влади, в організації підтримки в’язнів» та засудила до 5 років увязнення у виправно-трудових таборах. Покарання Шенфельд відбував у Карагандинському таборі. У відділенні Карлагу під містом Джезказган у Казахстані священик помер. Похований на табірному кладовищі.
Справу переглянуто 8 серпня 1989 року. Алоїзій Шенфельд реабілітований.
Біографії римо-католицьких священиків, репресованих радянською владою // З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. — 2003. — № 21. Режим доступу: https://goo.gl/IVZf9z
Шенфельд Алоизий Матвеевич. Режим доступу: https://goo.gl/3fOdPC
Українців, які боролися за вільну Україну, радянська влада вважала особливо небезпечними. Під час першої «відсидки» Михайло Сорока використовував свої знання для налагодження підпільної організації «ОУН-Північ». Після звільнення він з’їздив до Львова, де встановив зв’язок з керівництвом організації. Після цього повернувся до Воркути продовжувати роботу. 29 липня 1949 року під час чергової поїздки до Львова Михайло Сорока був заарештований і відправлений на спецпоселення до Красноярського краю.