Галину утримували у тюрмах у Чернігові, Одесі, Куйбишеві. За три роки її звільнили як малолітню. Її мати та сестра поїхали до Сибіру до батька, політичного в’язня. Тому дівчина вирушила працювати на Донбас, де згодом заснувала Донецьке товариство української мови та Донецький Крайовий Рух.
Галина Гордасевич: [Персональний веб-сайт]. Режим доступу: https://goo.gl/BHRTi9
Гордасевич Галина. Степан Бандера — людина і міф. — Львів: Сполом, 2000. Режим доступу: https://goo.gl/UlZjyO
Овсієнко Василь. Галина Гордасевич // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 20 травня. Режим доступу: https://goo.gl/MpMe9R
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
50
Див. також: «16 січня 1938 року розстріляний літературознавець, мовознавець, педагог Володимир Дурдуківський» (с. 49).
51
Текст Тетяни Григоренко, старшого наукового співробітника Черкаського обласного краєзнавчого музею.
52
Текст Тетяни Григоренко, старшого наукового співробітника Черкаського обласного краєзнавчого музею.
53
Текст Тетяни Григоренко, старшого наукового співробітника Черкаського обласного краєзнавчого музею.
54
Текст Тетяни Григоренко, старшого наукового співробітника Черкаського обласного краєзнавчого музею.
55
Див. також: «Операція «БЛОК»: заарештований математик і публіцист Леонід Плющ» (с. 39).
56
Див. також: «20 січня 1972 року заарештований священик Василь Романюк, у 1993—1995 рр. — Патріарх Київський і всієї Руси-України Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) Володимир» (с. 55).
57
БУР (з рос.: барак усиленного режима) — приміщення карцерного типу.
58
Текст Олександри Статкевич.
Серпень
Акт містив ціле зведення принципів міждержавних відносин в умовах мирного співіснування і по суті був важливим чинником забезпечення миру. У 1995 році Нарада з безпеки і співпраці в Європі, що була створена як політичний консультативний орган для країн Європи, Центральної Азії та Північної Америки, набула статусу міжнародної організації і була перейменована на Організацію з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ).
Серед основоположних принципів Заключного акту були такі, як незмінність кордонів, територіальна цілісність, мирне врегулювання конфліктів, невтручання у внутрішні справи, відмова від застосування насильства, рівність і рівноправність суверенітетів. Крім того, у документі було зафіксовано зобов’язання поважати право народів на самовизначення і права людини, в тому числі свободу слова, свободу совісті і свободу переконань.
Керуючись Заключним актом, підписаним керівництвом СРСР, представники дисидентського руху в Україні у листопаді 1976 року заснували Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод (відома як Українська Гельсінська група). До членів Української Гельсінської групи КДБ застосовувало жорстокі репресії, зазвичай за статтею про «антирадянську агітацію та пропаганду».
Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Режим доступу: https://goo.gl/dPzbwS
Шемшученко Юрій. Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975, Гельсінкський акт // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е—Й. — К.: В-во «Наукова думка», 2005. Режим доступу: https://goo.gl/mt3Qq9
До двору під’їхала «полуторка». В хату зайшли енкеведисти. Передивлялися батькову бібліотеку. Він на себе не тратив гроші, а книжки завжди купляв. Забрали 12 зошитів і один блокнот з рукописами віршів. Батька повели до машини. Я добре запам’ятала, як мама ридала. А батько їй тихо: «Не плач, я вернуся». Більше ми його не бачили. Знаємо, що його спочатку повезли у Шполу, а наступного дня доправили в Черкаси. Мама повезла йому туди передачу. Пішла до прокурора і стала розпитувати за батька. Той сказав, що він засуджений на 10 років. А в селі в цей час переполох. Почали вивозити на станцію жінок з дітьми, чоловіків яких арештували. На нас висіло клеймо «ворог народу», дітей направляли, щоб ті ображали. Стільки ми виплакали, то тільки Богу відомо.