Майя Скрипник, донька поета
Вилучені зошити з записами досі не віднайдені. У судовій справі фігурують плутані відомості про службу Бендюженка (Бена) «у Петлюри штабістом», у Денікіна і навіть загоні отамана Гризла.
Степан Бен був заарештований оперуповноваженим НКВС УРСР сержантом держбезпеки Котляренком, слідство вів лейтенант Добричев. Степана Бена звинуватили в участі у «шпигунсько-повстанській організації, якою керувала польська розвідка», учасники якої нібито дали свідчення проти нього. В одній справі проходило понад 50 осіб, переважно селян Черкащини, 33 були засуджені до розстрілу. Серед них був і Степан Бен. За протоколом поет зізнався у всьому.
Наприкінці 1940-х років Анастасія Бендюженко отримала свідоцтво про смерть, де було вказано, що її чоловік помер 14 грудня 1943 року в таборах від бронхопневмонії. Насправді він не доїхав до таборів — його розстріляли в ніч проти 1 листопада 1937 року в Черкасах.
Степан Бен реабілітований посмертно.
Бен Степан: Творчість. Режим доступу: https://goo.gl/huPTnN
З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nEP2kp
Карнарук Любов. Поета Степана Бена розстріляли за «солодку» і «гірку» любов до України // Gazeta.ua. — 2015. — 29 жовтня. Режим доступу: https://goo.gl/hIwubw
У квітні 1967 року світ побачив працю Чорновола «Лихо з розуму. Портрети двадцяти “злочинців”». У нашому розумінні «світ побачив» означає приблизно таке: вийшла друком книжка, яку читають і обговорюють у широких колах, нічого незвичного. 50 років тому все було не так: надрукований зшиток з енциклопедичними довідками про двадцятьох політв’язнів з їхніми листами, статтями, зверненнями, художніми творами, навіть живописом тихо передавали з рук в руки у межах Радянського Союзу. Коли вдалось вивезти книжку за кордон, вона «вибухнула». «Лихо з розуму» переклали англійською та французькою і читали в усьому світі.
«Жодна українська публікація і жодна українська справа не здобула у Західному світі, в Америці й Канаді, такого колосального розголосу, як «Лихо з розуму» англійською мовою. У нас є сотні вирізок з преси англійською, французькою, іспанською, німецькою мовами, які писали про Чорновола і про “Лихо з розуму”», — згадував Осип Зінкевич.
«Голос Америки», «Свобода», CBS/Канада та італійське радіо зачитували уривки з книжки, про В’ячеслава Чорновола писали Тhe Washington Post, The New York Times, Daily News та низка інших світових видань.
За таке у СРСР доводилось платити. В’ячеслав Чорновіл за ляпас владі (ще й напередодні 20-ї річниці підписання Загальної декларації прав людини) провів три роки у таборах. Суд над ним був відкритим: на процесі були присутні Ліна Костенко, Іван Дзюба, Іван Світличний, Алла Горська та інші.
У таборі Чорновіл продовжував писати статті, які, звісно ж, вилучали. На знак протесту він 48 днів голодував. Звільнений у лютому 1969 року за амністією.
У 1975 році В’ячеслав Чорновіл отримав престижну Міжнародну журналістську премію імені Ніколаса Томаліна. У незалежній Україні у 1996 році за збірники «Правосуддя чи рецидиви терору», «Лихо з розуму», книжку «Хроніка таборових буднів», публіцистичні виступи у газетах та журналах України і світу В’ячеслав Чорновіл був відзначений Державною премією імені Тараса Шевченка.
Чорновіл В’ячеслав. Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»). — Париж, 1967. Режим доступу: https://goo.gl/2fNaXX
Деревінський Василь. В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика. — Тернопіль : Джура, 2011 .
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
Клочко Роман. В’ячеслав Чорновіл. Той, хто розбудив Україну. Режим доступу: https://goo.gl/Bn3K4D
Кіпіані Вахтанг. «В’ячеслав Чорновіл. Нарис портрета політика» // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2013. — 10 січня. Режим доступу: https://goo.gl/iu0wWV
Чорновіл В’ячеслав (1937—1999): [Біографія і твори] // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/JhzPK9
Демократичний гурток, заснований трохи більше ніж за рік перед арештом Євгена, мав стати основою для нової Демократичної партії і змінити режим.