У слідчій справі Люціани Піонтек, як і в справі Івана Кулика, відсутній вирок закритого судового засідання. Натомість є довідка про вирок «вищої категорії». Люціану Піонтек розстріляли 25 вересня 1937 року.
З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nEP2kp
Цимбал Ярина. Циркачка, дворянка і комуністка: три еротичні поетеси 20-х років // ЛітАкцент: [Електронний ресурс]. — 2016. — 11 березня. Режим доступу: https://goo.gl/eH1KG9
— Фашист! — скрикнув Юрій, коли міліціонер крутив йому руки.
— Я фашист? — закричав той, прив’язуючи потерпілого до нарів.
— Та ще й дурний фашист! — не зупинявся Литвин.
Удар в обличчя.
— Ти дурень у квадраті! — Удар по голові.
— Дурень у кубі! — Удар у живіт60.
19 червня 1979 року Юрій Литвин з друзями взяв вина і пішов на річку Стугну святкувати день народження сина. Раптово до компанії під’їхала міліцейська машина з п’ятьма особами (Гурський Віталій Антонович, Ткач Олександр Іванович, Устюжанин Валерій Іванович, Поліґанов Володимир Борисович, Кернер Володимир Миколайович). Коли дізнались, що Литвин — це той самий дисидент, схопили, заштовхали до машини і повезли у відділок. Там били, роздягали для обшуку, прив’язували до нар, катували. Коли Юрій знепритомнів, його лишили в спокої. На ранок випустили, здерши 15 рублів штрафу.
За місяць Юрія Литвина арештували за... бійку з п’ятьма правохоронцями! Мати на суді звернулась до «потерпілих»: «Мій син добрий: він простив би вам. Але люди вам не простять».
Справжньою причиною арешту став не опір свавіллю осіб в погонах, а розповідь про побиття у відділку, яку майже одразу після інциденту транслювали на Радіо Свобода.
17 грудня 1979 року суддя А. А. Васильєва оголосила вирок. Адвокатом Литвина був відомий нині політик Віктор Медведчук.
Юрій Литвин в останньому слові сказав: «Провокація, вчинена проти мене, — це свідомий злочин, здійснений органами т. зв. радянської влади не лише проти мене як особи, як літератора, як члена Української Громадської Групи «Гельсінкі», але й проти всіх тих, кому дорогі й близькі ідеали демократії, свободи і гуманізму».
З травня 1982 року Юрій Литвин відбував покарання у таборах суворого режиму (у селах Кучино, Половинка, Всесвятське Пермської області). 24 серпня 1984 року його знайшли в камері з розрізаним животом. 5 вересня 1984 року Юрій Литвин помер у лікарні міста Чусове Пермської області.
Литвин Юрій Тимонович: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/QyriLo
Овсієнко Василь. Любов. Добро. Свобода (Юрій Литвин) // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 19 липня. Режим доступу: https://goo.gl/7Swq4i
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
У 1973 році радянська влада заборонила українцям святкувати ювілей Шевченка у Львові. За кілька днів місто було обклеєне листівками з протестом проти свавілля. Згодом за це арештували кілька десятків студентів, в тому числі Зоряна Попадюка. Його та Яромира Микитка засудили відповідно до 7 та 5 років таборів, інших виключили з університетів та відправили до армії.
Зоряна Попадюка тримали у таборах суворого режиму ЖХ-385/19 та 17-а в Мордовії. Він брав участь у табірних акціях протесту, за що не раз потрапляв до одиночної камери. Після переведення до Володимирської в’язниці захворів і вже хворим повернувся до табору.
У 1982 році в Казахстані був знову заарештований за «антирадянську агітацію» і засуджений до 10 років ув’язнення.
Гуцул Євген. Зорян Попадюк. Дисидент серед дисидентів. Режим доступу: https://goo.gl/PSb0dq
Забілий Руслан. Як КДБ «перевиховував» колишніх повстанців // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2011. — 29 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/cg63Q8
Зорян Попадюк ще школярем очолив «Український національно-визвольний фронт», — «Історична правда». Режим доступу: https://goo.gl/Zo30Ra
Кіпіані Вахтанг. Тарас Чорновіл: «Планка моїм батьком була поставлена настільки високо, що це зашкодило» // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2010. — 8 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/zPebZe
Овсієнко Василь. Попадюк Зорян Володимирович. Інтерв`ю з Зоряном Попадюком 27—28 і 30 січня 2000 р. в Самборі // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2007. — 21 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/bzJhPt