Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
Хейфец Михаил. Зорян Попадюк — диссидент без страха и упрека // Сахаровский центр. Воспоминания о ГУЛАГе и их авторы: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/T6d8GC
Причиною арешту став вінок, покладений до пам’ятника Олексі Довбушу в Печеніжині. З нагоди річниці загибелі ватажка опришків на синьо-жовтій стрічці були вигравіювані назва організації — Спілка української молоді Галичини — та її печатка. Майстер, який виконував замовлення, доніс у КДБ.
Дмитра Демидіва шантажували статтею 56 — «зрада Батьківщини» (смертна кара або 10—15 років позбавлення волі і до 5 років заслання). Суд, який тривав близько тижня, звинуватив Дмитра в «антирадянській агітації» і присудив 5 років таборів суворого режиму.
Дмитро Демидів не був взірцевим в’язнем: він оголошував голодування на захист Ігоря Калинця, брав участь у табірному русі опору, передавав на волю цінну інформацію, писав тонни листів і заяв до керівництва таборів і країни, протестував проти жахливих умов утримання.
1978 року його звільнили під адміністративний нагляд.
Овсієнко Василь. Демидів Дмитро Ілліч. Інтерв’ю 21 березня 2000 р., село Печеніжин // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 20 липня. Режим доступу: https://goo.gl/ TZbzYY
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
На відкритті пам’ятника були присутні В’ячеслав Чорновіл, Тарас і Зиновія Франко, Тетяна Цимбал, Леонід Кореневич та інші. Ініціатором встановлення монументу виступив голова сільради Михайлюк. Автором пам’ятника став знаменитий скульптор Іван Гончар.
Керівництво Косова запросило на відкриття партійне начальство. Але те повідомило, що дозволу на встановлення пам’ятника немає, а отже, треба перенести подію і чекати відповіді з ЦК.
Секретар обкому наказав міліції обступити Шешори, щоб не допустити напливу людей, які приходили і приходили з навколишніх сіл та міст. З автостанції Косова у бік Шешор не вирушив жоден рейсовий автобус. Але люди добирались гірськими стежками, залишали транспорт і йшли пішки.
На стихійному мітингу першу промову після ув’язнення виголосив В’ячеслав Чорновіл (співробітники КДБ спробували затримати його, однак селяни допомогли врятуватися), виступали Франко, Цимбал та інші. Співав знаменитий хор «Гомін». Люди зносили квіти до закритого білим полотном Шевченка.
За тиждень пам’ятник було офіційно відкрито за традиційною партійно-радянською схемою.
Курган черкаських пророків у Шешорах. Режим доступу: https://goo.gl/ilpT2f
Марченко-Пошивайло Тетяна. Шевченкіана Івана Гончара // Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара»: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/WjAUGY
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
Черкасенко Ганна. Перший мітинг Чорновола. Режим доступу: https://goo.gl/hY78WQ
У 1969 році у Лондоні вийшла друком книжка Ігоря Калинця «Поезії з України» з ліноритами Богдана Сороки та приписом «матеріали друкуються без згоди поета та художника». Це спровокувало КДБ порушити кримінальну справу.
Вранці 8 серпня 1972 року Сороці зателефонували з органів і запросили прийти на зустріч. Йому показали ордер на обшук і в супроводі працівників спецслужб повезли додому. Кадебісти наполягли на видачі їм «антирадянських матеріалів»: графічних листів, надрукованих у книжці Калинця «Поезії з України».
У протоколі обшуку «правохоронці» написали, що були знайдені і вилучені документи антирадянського змісту. «Це моя графіка, яку я власноручно видав їм, порожній конверт від Івана Дзюби, поштівка від Віри Вовк, мапа Третього рейху, каталог з виставки в Канаді, кілька фотографій і вірші, присвячені моїй дочці Соломії, з табору», — перелічував Богдан Сорока у спогадах.
Тим часом обшуки проходили і у квартирі Ігоря Калинця. 11 серпня художник кілька разів телефонував другові додому, але відповідав незнайомий чоловічий голос. Сорока навідався до Калинця в гості.