«Подзвонив, відкрили кагебісти. Обшукали, мали жаль, що нічого не знайшли. Ми собі з Калинцем трохи пожартували. Я їм сказав, що все-таки недобре заарештовувати поета. Побачив коньяк. «Вип’ємо на прощання?» — сказав я. Вони не заперечували. Після обшуку я відпровадив Ігоря до машини марки «Волга». Посадили його між двома кагебістами. Побачилися ми з ним лише через дев’ять років», — згадував Богдан Сорока.
Онук Богдана Сороки Антон Святослав Грін зіграв головну роль (хлопчик Пітер) у фільмі Олеся Саніна «Поводир».
Богдан Сорока: мій внук знімається в кіно. Режим доступу: https://goo.gl/prpRQs
Козирєва Тетяна. Богдан Сорока: У 90-х усі митці побігли по звання // День. — 2011. — 29 липня. Режим доступу: https://goo.gl/yL2Lal
Неборак Віктор. Богдан Сорока, оповідач історій. Режим доступу: https://goo.gl/YWIozx
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
Сорока Богдан. Спогади. — Львів: Сполом, 2014. Режим доступу: https://goo.gl/zeBVvo
Іван Багмут багато подорожував по СРСР. Написані під час мандрівок твори виходили у періодичних виданнях та окремими книжками.
1935 рік перервав його творчу діяльність на 10 років. Особлива нарада при Харківському управлінні НКВС УСРР засудила письменника на 6 років таборів. Покарання він відбував у виправно-трудовому таборі у селищі Чиб’ю (нині місто Ухта, Республіка Комі РФ). Про ті часи письменник згадував у щоденнику: «Найтяжчим моментом в моїй біографії є 1935—1941 роки, коли я був заарештований, звинувачений у контрреволюційній діяльності і засланий у виправно-трудові табори. Не почуваючи за собою ніякої вини, я дуже боляче переживав арешт і заслання, одначе не змінив своїх поглядів, і особиста образа не похитнула ні моїх комуністичних переконань, ні моєї відданості радянській владі і комуністичній партії».
Після звільнення він залишився працювати як вільнонайманий. Дивом зберігся тогочасний лист Івана Багмута до сина: «23 марта у нас была прекрасная погода — солнце, тепло, даже снег начал таять в тех местах, где он был грязный. Но мороз утром был под 40 градусов… Эта зима более холодная — с морозами до 50 градусов. Ожидаем ранней весны и вместе с ней разворота строительства. Не хотел бы ты приехать ко мне летом? Увидал бы тундру, Урал издали, посмотрел бы, как строятся железные дороги. Если б поехал через Архангельск, то увидел бы море Белое и Баренцево и реки Печору и Усу. Подумай и взвесь. Дорога только очень тяжела, боюсь».
З початком німецько-радянської війни письменник виборов дозвіл піти добровольцем на фронт. На війні розвідник Багмут був важко поранений. У лютому 1944 року повернувся додому, до Харкова.
Справу Івана Багмута було закрито 1957 року за відсутністю складу злочину.
Багмут Іван. Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим. — К.: Веселка, 1973. Режим доступу: https://goo.gl/Hx4b7w
Багмут Іван. Шматок пирога: Оповідання. Режим доступу: https://goo.gl/qJNHUQ
З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nEP2kp
Мазуренко І. Багмут Іван Андрійович — дніпропетровський письменник. Режим доступу: https://goo.gl/hHk4Pt 9 серпня 1973 року оголошено вирок членам Спілки української молоді Галичини Миколі Мотрюку, Роману Чупрею та Дмитрові Гриньківу61
Восени 1972 року члени Спілки української молоді Галичини поклали до пам’ятника Олексі Довбушу в Печеніжині синьо-жовтий вінок. Хлопців видав КДБ майстер, який робив напис на стрічці.
У Дмитра Гриньківа під час обшуку знайшли печатку і патрони. «Припертий до стіни», він здав арсенал, який ховав на роботі. Під час слідства його справу зі статті «зрада Батьківщини» перекваліфікували на «крадіжку». Як керівник організації, Гриньків 7 років провів у таборі в Кучині, звідки переправляв на волю самвидав.
Микола Мотрюк два роки провів на зоні, залишок терміну — в лікарні. Він зрікся радянського громадянства і писав листи з вимогою надання каторжанам статусу політв’язнів.
Роман Чупрей під час слідства не зізнався ні в чому. Чотири роки він провів у Кучині разом із Левком Лук’яненком, Євгеном Сверстюком та іншими «ворогами народу». Відмовився від радянського громадянства і передавав на волю інформацію про тюрму.