Зайцев Юрій. КҐБ проти Ігоря Калинця. // Поступ. — Львів, 2001. — 11—12 серпня. Режим доступу: https://goo.gl/DGD0MX
Каплун Володимир. Калинець Ігор Миронович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 19 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/X6A9uv
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
Терен Тетяна. Калинець Ігор: Тепер це смішно, що за твори людину можуть звільняти з роботи та заарештовувати // Україна молода. — 2014. — 15 жовтня. Режим доступу: https://goo.gl/KIY4sg
Гітлер хотів знищити нас фізично, Сталін хоче зробити це духовно.
Перец Маркіш
Під час Другої світової війни члени єврейської общини СРСР створили Єврейський антифашистський комітет (ЄАК). У першому звернені члени цієї громадської організації закликали «братів-євреїв з усього світу» прийти на допомогу Радянському Союзу. Допомога не забарилась — на потреби Радянської армії було зібрано десятки мільйонів доларів та тонни гуманітарної допомоги.
Широкі міжнародні зв’язки ЄАК стали непокоїти очільників СРСР вже під час перших спроб активістів задокументувати події Голокосту та зібрати свідчення про воєнні репресії та переселення євреїв. У ЗМІ прокотилась хвиля «критики націоналізму та безрідного космополітизму», а проти членів ЄАК було відкрито кримінальні справи.
На початку 1948 року за особистої участі голови МДБ Білорусі Лаврентія Цанави, якого згодом нагородили орденом Червоного Прапора, був вбитий голова ЄАК Соломон Міхоелс. Наприкінці року ЄАК був офіційно розпущений.
Розгляд справи перевели у відкритий режим 8 травня 1952 року. Колишні діячі ЄАК Соломон Лозовський, Борис Шимеліович та Ліна Штерн активно виступали на свій захист. Дехто з підсудних відмовлявся від свідчень, наданих під тортурами під час розслідування. Суддя Чепцов, який вів процес, заявив про перевищення повноважень чекістами, зокрема його обурило залякування підсудних та встановлення прослуховування у нарадчій кімнаті суддів. Коли ж на зустрічі з Георгієм Маленковим — «куратором» «справи ЄАК» від політбюро ЦК ВКП(б) — він доповів про порушення, соратник Сталіна гримнув:
— Что же, вы хотите нас на колени поставить перед этими преступниками? Ведь приговор по этому делу апробирован народом, этим делом Политбюро ЦК занималось три раза. Выполняйте решение Политбюро!
Ліну Штерн засудили до 3,5 років таборів та 5 років заслання. Соломон Брегман загинув у лікарні Бутирської в’язниці. Усі інші були засуджені до найвищої міри покарання. 13 членів Єврейського антифашистського комітету розстріляли 12 серпня 1952 року.
22 листопада 1955 року вирок було скасовано за відсутністю складу злочину.
У справі ЄАК були, зокрема, репресовані:
Соломон Лозовський — колишній заступник наркома іноземних справ СРСР;
Іцик Фефер — поет, секретар ЄАК;
Йосиф Юзефович — співробітник Совінформбюро;
Борис Шимеліович — головлікар Центральної клінічної лікарні ім. Боткіна;
Лев Квітко — дитячий письменник;
Перец Маркіш — поет, секретар Спілки письмеників СРСР;
Давид Бергельсон — поет;
Давид Гофштейн — поет;
Веніамін Зускін — актор, режисер;
Ліна Штерн — академік, директор Інституту фізіології Академії медичних наук СРСР;
Рива Балясна — поетеса.
Медведев Жорес. Сталин и еврейская проблема. Новый анализ. — М.: «Права человека», 2003. Режим доступу: https://goo.gl/7Ym3uL
Плакс Альберт. Еврейский антифашистский комитет.. и конец: К 59-летию расстрела руководства Еврейского Антифашистского Комитета. Режим доступу: https://goo.gl/HNXunW
Пристайко Володимир, Пшенніков Олександр, Шаповал Юрій. Справа Єврейського антифашистського комітету // З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. — 1998. — № 3/4 (8/9). Режим доступу: https://goo.gl/qf7WMy
Пупик Михаил. Еврейский антифашистский комитет. О его разгоне и репрессиях властей. Режим доступу: https://goo.gl/ 3gzV6X У серпні 1936 року заарештований поет Василь Басок62
Після того як на початку 1930-х років розкуркулили батьків Василя Баска, популярного й перспективного молодого поета з трьома збірками поезій, його творчий шлях, по суті, обірвався.
«Я зіткнувся з бюрократами і ханжами від літератури, — писав він у листі до дружини. — «За гріхи батьків» став козлом відпущення. Мені все це так остогидло […], що «змовкла моя божественна ліра», і я втік у провінцію».