У серпні-вересні 1965 року були заарештовані кілька десятків українських інтелігентів, в тому числі й Ївга. Підозрюють, що її намагались отруїти під час слідства: вона ніколи не скаржилась на здоров’я, однак після арешту різко втратила сили — її мучили сильні головні болі, вона непритомніла. Потім симптоми раптово зникли.
На читання вироку допустили кількох осіб, серед них Ліну Костенко і Любов Забашту. Ївгу Кузнецову засудили до 4 років таборів. Після процесу Ліна Костенко кинула в’язням (разом з Ївгою судили Олександра Мартиненка й Івана Русова) проліски.
Покарання дівчина відбувала у мордовських таборах — ЖХ-385/17-А в селищі Озерний та у таборі № 6 у селищі Потьма. Поводилась незалежно.
Праця та нестача харчування сильно вплинули на здоров’я: після амністії Ївга Кузнецова повернулась додому дуже хворою. Померла 1968 року в Києві.
Горинь Богдан. Не тільки про себе. Режим доступу: https://goo.gl/GtnF4u
Мельник Ігор. Арешти української інтелігенції 1965 року. Режим доступу: https://goo.gl/y4JimG
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
Чорновіл В’ячеслав. Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»). — Париж, 1967. Режим доступу: https://goo.gl/2fNaXX
Михайла та його дружину Ольгу зняли з потяга троє співробітників КДБ у цивільному. Горинь помітив стеження під час прогулянки на горі Кара-Даг кількома днями раніше. Разом з Романом Іваничуком, Дмитром Павличком, Іваном Драчем та іншими вони обговорювали різні теми, зокрема і проблеми української культури.
Михайла та Ольгу у різних машинах повезли з Криму до Львова. Їх допитували у слідчому ізоляторі управління КДБ. За кілька днів Ольгу звільнили з-під варти, а Михайла звинуватили в «антирадянської пропаганди та агітації».
Його брата Богдана того самого дня по обіді викрали у Львові біля Музею українського мистецтва: невідомі особи заштовхали дисидента у чорну «Волгу» та повезли у в’язницю на Лонцького. «Там помістили у бокс, зібрали відповідну групу чекістів і повезли на моє помешкання для обшуку, який тривав цілу ніч. Вилучені книжки і папки (їх було чимало) зв’язували й відносили у «воронок». Ранком 27 серпня мене привезли в тюрму і ознайомили з постановою про затримання», — згадував Богдан Горинь.
Справи Михайла та Богдана Горинів, а також Івана Геля, Михайла Осадчого та Мирослави Зваричевської об’єднали. На закритому засіданні суду 18 квітня 1966 року братам винесли вирок: по 6 років таборів суворого режиму.
Горинь Богдан. Не тільки про себе. Режим доступу: https://goo.gl/GtnF4u
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
Чорновіл В’ячеслав. Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»). — Париж, 1967. Режим доступу: https://goo.gl/ 2fNaXX
Я постійно жив в одній загальній зоні під назвою СРСР. Спочатку був інтернат, потім інститут у Ленінграді. І всюди давали пайку їжі, звісно, якщо ти був «слухняним». А потім у тюрмі також давали пайку. Влада завжди намагалась виділити пайку в усьому: і в харчах, і в творчості. Такою вже була та держава. Все виділялось «по разнарядке».
Опанас Заливаха
Незадовго до арешту Алла Горська, Опанас Заливаха, Людмила Семикіна і Галина Севрук створили вітраж із трьох панно у Київському державному університеті імені Т. Шевченка. Ректор вишу наказав знищити роботу. Після публічного скандалу митців засудили радянські «критики», Горську та Семикіну виключили зі Спілки художників України, а Заливаху заарештували.
Приводом до вікриття справи став підкинутий художнику самвидав. На закритому суді у березні 1966 року йому винесли воістину шевченківський вирок — 5 років таборів суворого режиму із забороною малювати.
Опанас Заливаха: Про час, людей і справжнє життя. Режим доступу: https://goo.gl/qMEOj2
Рапп Ірина. Заливаха Опанас Іванович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 18 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/CNwECv
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
Скаврон Богдан. Митець під ковпаком КДБ. Режим доступу: https://goo.gl/D2N1Jh