4 вересня 1965 року, під час першої хвилі арештів шістдесятників, у квартирі Караванського в Одесі відбувся обшук. У автора самвидаву кадебісти сподівались знайти багато компромату, проте помешкання було чистим.
Наступного дня Святослав Караванський почав протестувати проти такого свавілля: поширив звернення про безпідставний обшук, а згодом вручив консулам Польщі та Чехословаччини листи про «порушення ленінських норм національної політики» в Україні та арешти інтелігенції.
Караванського було вперше заарештовано за приналежність до ОУН у 1945 році. Проте він відсидів лише половину терміну, вийшовши за амністією. Після сміливого спротиву у 1965 році його відправили досиджувати термін, що залишився — 8 років та 7 місяців. Генеральний прокурор СРСР Роман Руденко (організатор міжнародних конгресів по боротьбі з нацизмом і мілітаризмом, обвинувачувач від СРСР на Нюрнберзькому процесі) вирішив, що звільнення Караванського у грудні 1960 року було «помилковим».
Проте і в таборі суворого режиму Караванський протестував: оголошував голодування, розсилав листи, через що сидів у штрафному ізоляторі та БУРі (з рос.: барак усиленного режима). За кілька років через «порушення табірного режиму» його перевели до Володимирської в’язниці. Усі документи, які він таємно передавав дружині — листи, книги з тайнописом, твори, свідчення в’язнів (зокрема і про розстріли в Катині) — миттєво розходились у самвидаві. За це його термін його ув’язнення був подовжений на 3 роки тюрми і 7 років таборів.
Загалом унікальний мовознавець та поет провів у неволі 31 рік.
Анцибор Дар’я. Святослав Караванський проти сталінської «єрижки» // Gazeta.ua. — 2012. — 24 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/EhtFw5
Караванський Святослав. Практичний словник синонімів української мови. — К.: Українська книга, 2000. Режим доступу до онлайн-версії словника: https://goo.gl/MV5UED
Караванский Святослав Иосифович // Открытый список: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/W245aQ
Мельник Ігор. Арешти української інтелігенції 1965 року. Режим доступу: https://goo.gl/y4JimG
Рапп Ірина. Караванський Святослав Йосипович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 19 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/jdLCsz
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012. 14 листопада 1937 року розстріляний письменник Дмитро Бузько68
У 1920-х роках Дмитро Бузько співпрацював з ЧК. Він повинен був здати отамана Семена Заболотного. За мотивами операції Дмитро написав роман «Лісовий звір», який став бестселером, згодом був екранізований.
Бузька заарештували в Одесі 20 жовтня 1937 року. Приводом став його виступ на зборах письменників, де Дмитро сказав: «Мені прикро, що наших українських радянських письменників не читають партійці і найвідповідальніші партійці... Помилятися можуть усі, і критикувати необхідно всіх. Ми ще не вміємо критикувати, незважаючи на особи, у нас панує чиношанування. Коли Косіор помилиться, ми скажемо: ти помилився. Коли великий, мудрий Сталін помилиться, ми, демократія, скажемо: ти помилився...»
Слідство намагалось звинуватити Бузька у причетності до «націоналістичної організації» через його «антисталінський випад». Письменник заперечував «факти» слідства.
1 листопада 1937 року «трійка» засудила Дмитра Бузька до розстрілу. Вирок був виконаний 14 листопада 1937 року.
Тридцять років згідно з офіційними документами датою смерті письменника вважалось 18 квітня 1943 року, а причиною — крупозне запалення легень.
З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nUku5h
Бузько Дмитро (1891—1937): [Біографія і твори] // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/m3Nii3
20-ті LIVE з Яриною Цимбал. Режим доступу: https://goo.gl/ QpW1eg
Відомого на той момент громадського активіста та захисника прав в’язнів В’ячеслава Чорновола звинуватили у тому, що нібито за його участі був створений і переданий за кордон документ, що розкривав незаконний характер судових процесів 1965—1966 років.
Чорновола ув’язнили за статтею 187-1: «поширювання завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад». На суді були присутні Алла Горська, Іван та Надія Світличні, Іван Драч.