Мороз Міла. Хотіли нести тіла на плечах, а КДБ було проти — свідок перепоховання Стуса // Громадське радіо. — 2015. — 19 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/nFDmFE
Нецензурний Стус: Книга у 2 частинах. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. Режим доступу: https://goo.gl/HZ1jDX
Овсієнко Василь. Повернення додому. Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2013. — 18 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/6VchDo
Овсієнко Василь. Повернення. Режим доступу: https://goo.gl/ Hu2gaf
Просвітлої дороги свічка чорна: [Кінохроніка перепоховання та спогади. 1992]. Режим доступу: https://goo.gl/euc5Do
Шовкошитний Володимир. Герої народжуються на могилах героїв // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2013. — 16 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/ ErFA2m
Коли я приїхав до табору в Мордовію, мене зустріла українська громада... Я думав, що Караванський сидить, Мороз, і ще пару людей сидять. А тут — сотні людей! Я кажу: так що ви тут сидите, треба ж щось робити, заяви писати! А вони: «Так це ж банда, їх лише стріляти треба, вони плювати хотіли на ваші заяви».
З інтерв’ю Радіо Свобода
Через чотири дні після затримання Миколу Горбаля офіційно звинуватили в «антирадянській агітації та пропаганді». Під час обшуку в нього вилучили поему «Дума», де Україна була зображена як колонія тоталітарного СРСР.
У квітні 1971 року Миколу Горбаля засудили до 5 років таборів суворого режиму та 2 років заслання. Етапований до мордовського табору у селище Лєсной.
Семен Глузман згадував про перебування Миколи Горбаля у таборі так: «Доки наші наглядачі-чекісти натхненно боролися з присутністю в зоні зимової білизни та пружинних механічних бритв (Не положено!), тихі і зовні спокійні до байдужости Антонюк і Горбаль обкладалися безліччю книг та журналів і... писали, писали, писали. Їхні «ксиви» несли світові інформацію про людей зони, її життя. І це була страшна зброя».
У 1975 році Миколу Горбаля етаповано до Томської області. Після заслання, почувши про початок ліквідації Української Гельсінської спілки, вирушив до Києва, аби поповнити її ряди.
Микола Горбаль. Режим доступу: https://goo.gl/HNpkDp
Овсієнко Василь. Горбаль Микола Андрійович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 19 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/jTdqJn
Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.
Трегубова Ярослава. «Коли нації тяжко, Бог посилає потрібних людей» — політв’язень Горбаль // Радіо Свобода. — 2016. — 7 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/oV0nYM
У 1956 році Данила Шумука достроково звільнили із Володимирської тюрми, де він відбував покарання за бунт у Норильському таборі. У листопаді 1957 року КГБ почав пропонувати Данилові Шумуку «співпрацю», від якої той категорично відмовився. Удар у відповідь не забарився — у помешканні Шумука був проведений обшук, а письменника вивезли до Луцької тюрми.
За «антирадянську агітацію та пропаганду» на закритому засіданні Шумука засудили до 10 років позбавлення волі у таборах суворого режиму.
Відбував термін у Воркуті, Тайшеті, Мордовії (сумнозвісний табір ЖХ-385). За вилучені під час обшуку записи багато часу відбув у БУРі (з рос.: барак усиленного режима).
Данило Шумук відбув увесь термін. 21 жовтня 1967 року його етапували до Києва і через місяць звільнили. Та на волі він пробув недовго: 12 січня 1972 року його заарештували втретє.
ЖИВИЙ ГОЛОС: Данило Шумук про Норільське повстання 1953 року // З архіву Богдана Нагайла. Режим доступу: https://goo.gl/ROJxTt
Зінкевич Осип. Про спогади Данила Шумука і «всезнаюче» КДБ // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2011. — 18 березня. Режим доступу: https://goo.gl/jP2zKI
Рапп Ірина. Шумук Данило Лаврентійович // Дисидентський рух в Україні: Віртуальний музей. — 2005. — 20 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/5WFqJd
Шумук Данило Лаврентьевич (1914—2004) // Сахаровский центр. Воспоминания о ГУЛАГе и их авторы: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/Po8qId