Поет і літературознавець Олег Коцарев припускає, що цей інцидент міг бути пов’язаний з подальшим виступом Олекси Слісаренка як громадського обвинувача на процесі «Спілки визволення України». Борис Антоненко-Давидович цитував сказану тоді письменником фразу: «Собаки! Ми вірили вам, а ви он що робили!»
Але відкритий виступ на боці окупаційної влади не допоміг. Арешт Слісаренка відбувся за поданням уповноваженого слідчої групи секретно-політичого відділу ДПУ УСРР Гольдмана. Обшук здійснював оперуповноважений Грушевський у присутності письменника Віталія Чигирина. На першому етапі допитів Слісаренко «зізнався» у приналежності до підпільної контрреволюційної організації, але за 2 місяці відмовився від своїх слів, посилаючись на тортури та моральну прострацію.
Приналежність до ВАПЛІТЕ Слісаренко не заперечував: «Тоді я на цю групу дивився як на приховане націонал-демократичне угруповання, а тепер розглядаю її як групу, котра могла бути первинним осередком фашистської організації... Єдиним моїм політичним виступом проти цієї групи був виступ на процесі СВУ, в якому я в своїй промові підкреслив роль хвильовізму як продовження СВУ, поставивши знак рівняння між Хвильовим і літературною групою СВУ на чолі зі Старицькою-Черняхівською».
За вироком Військового трибуналу Українського військового округу Олекса Слісаренко був позбавлений волі на 10 років із подальшим позбавленням прав на 3 роки «без конфискации имущества, в виду отсутствия такового». 3 листопада 1937 року письменника розстріляли в урочищі Сандармох.
Реабілітація відбулася 19 вересня 1957 року на основі свідчень письменників О. Копиленка і Ю. Шовкопляса. Вирок ленінградської трійки, за яким письменник був розстріляний, було скасовано, а справу припинено «за відсутністю складу злочину».
Гупало Сергей. Называл ли Горький украинский язык «наречием» // Зеркало недели. — 2004. — 17 декабря. Режим доступу: https://goo.gl/ycZALO
З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/SQd7cd
Коцарев Олег. Олекса Слісаренко: символіст і футурист // Літературна Україна. — 2012. — 24 травня. Режим доступу: https://goo.gl/ebPptz
Шепель Федір. «Заплямовані трома буквами». «Справа СВУ» — це трагедія не тільки інтелігенції // День: Україна Incognita. — 2015. — 12 січня. Режим доступу: https://goo.gl/FNzUVJ
Восени 1933 року напередодні прем’єри «Маклени Граси» Курбаса викликав секретар ЦК КП(б)У Павло Постишев. Він розповів, що вважає Курбаса «сьогодні єдиним в країні режисером, здатним створити театр, гідний епохи», зажадав, аби той зрікся Хвильового й Скрипника, які кілька місяців тому наклали на себе руки, і переглянув «ідеологію».
— Я старий солдат сцени, мені пізно міняти погляди, — сказав Курбас.
— Мені вас шкода! — промовив Постишев.
— Мені вас теж, — відповів Курбас.
Повернувшись від Постишева, Курбас запросив до себе на вечерю акторів «Березоля». Вечірка, по суті, виявилася прощальною. «Через два дні — перегляд, можливо, нашої останньої спільної роботи. Мене може серед вас уже не бути. Тому я просив би вас продумати, до чого ми прагнули, якою була наша мета. Щоб ви пізніше мені не дорікали. Я хотів лише одного: побудувати разом з вами театр».
26 грудня 1933 року Леся Курбаса заарештували в Москві. На допитах він не визнав жодної провини, але з лютого 1934 року почав підписувати найбезглуздіші протоколи, у яких зізнавався, що хотів убити мало не весь уряд.
На допиті, який 3 квітня 1934 року вів заступник прокурора ДПУ УСРР Л. Крайній, на запитання «Як Ви оцінюєте свій арешт і які він, на Вашу думку, мав наслідки?» Курбас відповів: «Мій арешт — особиста катастрофа і катастрофа для мене громадська. Я усвідомлюю, що тепер я в громадському відношенні принаймні інвалід. Але як політичний і творчий суб’єкт я відчуваю себе таким, як одужав, при тому спосіб лікування підказує мені порівняння: відчуваю себе, як істерик після дуже вдалого лікування у доктора Фрейда».
Судова трійка при колегії ДПУ УСРР від 9 квітня 1934 року засудила легендарного режисера до 5 років таборів і спецконвоєм переправила до Біломоро-Балтійського комбінату (Медвеж’єґорська). До України Курбас не повернувся.