У таборах Добровольський захворів на епілепсію, на яку страждав до кінця життя. Його здоров’я загалом було підірване. Помер він 10 червня 1969 року.
Син Добровольського Максим працював перекладачем в одному з невеличких київських видавництв, зараз пенсіонер, мешкає у Києві.
У 2015 році групою громадських активістів за участі письменників Олександра Горобця, Миколи Рябого, Вадима Вітковського на фронтоні Клекотинської середньої школи відкрито меморіальну дошку Аркадію Добровольському. Олександр Горобець написав лист до генерального директора Національної кіностудії імені Олександра Довженка з проханням виписати посвідку, у якій чітко вказувалося би, що саме українець Аркадій Добровольський є автором сценарію фільму «Трактористи» (досі у титрах зазначено, що твір належить авторству такого собі Є. Помєщікова).
На кіностудії добре знають, що автором сценарію був Аркадій Добровольський, але як виправити публічну несправедливість у титрах, невідомо, бо в архівах зберігаються документи... лише з 1946 року.32
Горобець Олександр. Co komu do tego? // ЛІГА. Блоги. — 2015. — 26 лютого. Режим доступу: https://goo.gl/hBKJUY
Горобець Олександр. Жінка, перед якою Аркадій Добровольський став навколішки... // Gazeta.ua. — 2015. — 21 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/CWcY0x
З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/aoK8oI
...поруч з відвертою контрреволюційною вилазкою таких поетів, як Фомін, до радянської літератури приносять свій ворожий крам, старанно маскуючись та пристосовуючись, типово буржуазні поети, наприклад Марко Вороний, для якого наша класова боротьба є не що інше, як гра в футбол, а всесвіт — площадка для гри... Насмішкам класового ворога над героїчною боротьбою пролетарської революції треба покласти край, викриваючи й жорстоко б’ючи знахабнілу буржуазну молодь, що маскуючись пролазить інколи до літератури!
Зі статті Миколи Шеремета у «Літературній газеті» від 23 березня 1932 року
Органи НКВС УСРР прийшли за Марком Вороним 19 березня 1935 року, прямісінько на день народження. Поета заарештували в Києві, куди він повернувся з Москви.
Поет проходив у справі «групи Зерова», що нібито готувала низку терористичних актів і план повалення радянської влади в Україні.
Співробітникам НКВС необхідно було «розкрутити» справу та втягнути до неї якнайбільше людей. Ходили чутки, що у будівлях, де допитували свідків та фігурантів справ, вмикали гучно музику, аби не було чути криків.
Марко Вороний «начал говорить искренне» 10 квітня 1935 року. За кілька днів у матеріалах справи з’явився документ з таким текстом: «Заявляю о том, что со дня моего ареста 19 марта 1935 г. в течение 20 суток, уже находясь в стенах НКВД, я вел себя как предатель, как классовый враг, ни одного слова правды не говорил, но с 8 апреля я решил еще раз навсегда порвать с моим националистическим прошлым и начал говорить искренне, ничего о себе не утаивал, отдавал всего себя, какой я есть, на руки пролетарского правосудия. И с указанного времени ни одного слова лжи мной не было сказано».
1—4 лютого 1936 року закрите судове засідання Військового трибуналу Київського військового округу засудило Марка Вороного до 8 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі. Під час ув’язнення Марко Вороний відмовлявся від зізнань і просив переглянути справу. 9 жовтня 1937 року його засудили до розстрілу згідно з постановою Особливої трійки Управління НКВС СРСР Ленінградської області. Розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.
23 січня 1959 року обидва вироки стосовно Марка Вороного ухвалою Військової колегії Верховного Суду СРСР було скасовано, справу припинено за відсутністю складу злочину. Колишній співробітник НКВС УРСР слідчий Овчинников за порушення соціалістичної законності був засуджений, а його «колега» Літман звільнений з органів держбезпеки за фальсифікацію матеріалів слідства.
Замятін Андрій. Червоний терор як інструмент знищення ворожих соціальних груп // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2011. — 15 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/PK4llp
З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/DeAYJZ