Перед початком арештів у львівській газеті «Вільна Україна» з’явилася стаття письменника Ярослава Галана «З хрестом чи з ножем». У ній йшлося про співпрацю Андрея Шептицького і Йосифа Сліпого з нацистами й ОУН.
Заарештованих священнослужителів звинувачували у політичних злочинах (співпраця з іноземними розвідками, підтримка українського націоналістичного підпілля, прагнення відновити українську самостійність). Слідчі намагалися за допомогою фізичного та морального впливу змусити своїх «клієнтів» до добровільного переходу в російське православ’я. Йосифу Сліпому запропонували підписати розроблений оперативниками текст зізнання. «Компромату» вистачало, адже ще з грудня 1939 року енкаведістами розроблялась агентурно-оперативна справа «Ходячие», по якій проходило 15 осіб, у тому числі Йосиф Сліпий. Глава УГКЦ відмовився співпрацювати зі слідством і підписувати вигадані звинувачення. Загальна тривалість допитів Йосифа Сліпого становила 200 годин.
8 березня 1946 року відбувся Львівський псевдособор. Юридично це означало об’єднання УГКЦ з Російською православною церквою, а фактично свідчило про ліквідацію українського духовенства.
Йосифу Сліпому довелося провести майже 18 років на засланні. Радянська влада нищила його здоров’я, але душі їй зламати не вдалося.
11.04.1945 — арешт вищих ієрархів УГКЦ на чолі з митрополитом Йосифом Сліпим // Територія терору: [Електронний ресурс]. Режим доступу:https://goo.gl/wWiWhz
Білас Василь. Агентурна справа «Ходячие». НКВС проти УГКЦ // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2011. — 15 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/dmONy
«Найбільше, що мене вражає в особі митрополита Йосифа Сліпого, — це постать борця»: Інтерв’ю з о. д-ром Андрієм Михалейком, директором Інституту історії Церкви УКУ // CREDO Дайджест. — 2009. — 14 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/oXRU8V
Сердюк Наталія. Справа ієрархів УГКЦ (1945 р.): документи і матеріали // З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ. — 2003. — № 1. Режим доступу: https://goo.gl/90kaDn
Терещук Галина. В Україні та світі відзначають 120-річчя патріарха Йосифа Сліпого // Радіо Свобода. — 2012. — 17 лютого. Режим доступу: https://goo.gl/bC92Ly
Селяни, одумайтеся! Пора повалити важкий тягар. Не здавайте продподаток. Різними шляхами протидійте розпорядженню совєтської влади. Викопуйте приховану зброю і йдіть на допомогу повстанцям.
З листівки «Патріотичного кубла»
«Патріотичне кубло» утворилось у 1922 році як об’єднання проукраїнськи налаштованих мешканців містечка Ічня. Згодом кількість учасників стала такою великою, що гурток перетворився на підпільну організацію. Очолив її 25-річний Федір Палагута.
Перші збори відбулись у чайній Дарії Панахнової під приводом святкування дня народження Федора, а насправді — дня народження організації. У лісі повстанці лаштували табір-криївку і потроху озброювались.
Нових членів долучали обережно, але регулярно. Обережно здобували інформацію: розвідками, шпигунами, випитували у п’яних більшовиків. «Якщо нам і не вдасться повністю перемогти, знайте одне: ми — на правильному шляху. Про нашу боротьбу ще згадуватимуть майбутні покоління», — говорив ватажок Палагута.
Але невдовзі у загін затесався агент ДПУ. Йому вдалося умовити повстанців Олексія Шольєва, Михайла Дубинського й Івана Селюха взамін на амністію вбити отамана Скрипченка, його заступника Опанаса Скубана, Опанасових батька і дружину Анастасію Наталенко.
Курінь патріотів було оточено більшовиками, відбувся нерівний бій. Є свідчення, що Федір, не бажаючи потрапляти в полон, намагався застрелитись, але безуспішно. Вцілілих членів «Патріотичного кубла» затримали у жовтні 1922 року.
Суд розпочався 10 травня 1923 року на надзвичайній сесії Чернігівського губернського суду. Як зазначалось у газеті «Красное знамя» від 8 травня 1923 року, «в особой сессии Губсуда началось слушание дела Ичнянской петлюровско-бандитской организации под названием «Патриотическое кубло». Организация работала в Ичне и Борзенском уезде и обнаружена была Госполитуправлением после ликвидации в этом районе известной банды Скрипченко и Скубана — остатков Ангела. Ичнянское «кубло» явилось той политической организацией, которая фактически руководила действиями банды Скубана, вдохновляла и собирала вокруг нее на Черниговщине все шовинистические силы, чтобы затем, связавшись с другими организациями, поднять восстание против советской власти. Верхушка организации состояла из местных шовинистов, из числа так называемой сельской интеллигенции.