Обговорювали нічний арешт письменника Михайла Ялового на псевдо Юліан Шпол, що відбувся на кілька годин раніше у тому самому будинку. Згодом розмова торкнулася літератури, господар зіграв на гітарі «Бєсів». Гості попросили показати новий роман «Комсомольці», а після цього запропонували прогулятись у парку. Хвильовий вийшов до свого кабінету, а за кілька хвилин пролунав постріл.
Дружина Юлія та друзі влетіли до кімнати: на кріслі лежало тіло письменника, а на столі — дві передсмертні записки. Одна — доньці, друга — громадськості.
Попрощатись із видатним письменником прийшли люди, чиї долі згодом зламаються у таборах та перекресляться рішеннями «трійок». Над труною Остап Вишня вигукнув: «Микольцю, ми помстимося за тебе!» Є докази, що на похороні Хвильового агенти збирали інформацію для подальших репресій.
Єдиної версії про мотиви фатального вчинку Хвильового немає. Одні дослідники вказують на депресію, що кілька років гнітила письменника, другі — на важкі враження від побаченого ним на Слобожанщині голоду («Голод — явище свідомо організоване. Голод і розруха — хитрий маневр, щоб одним заходом упоратися з дуже небезпечною українською проблемою», — говорив Микола Хвильовий), треті вважають, що останньою краплею став арешт Михайла Ялового, про який прямо написано у передсмертній записці: «Арешт Ялового — це розстріл цілої генерації. За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За генерацію Ялового відповідаю перш за все я, Микола Хвильовий. «Отже», як говорить Семенко... ясно...»
Нинішній господар помешкання, де сталась трагічна подія, в інтерв’ю «Радіо Свобода» розповів про велику кількість «прослушок», які зберігались у стінах до недавнього часу: «Коли я переїжджав до цього будинку, то усвідомлював його історичне значення. Коли я робив ремонт, то безпосередньо зіштовхнувся з цим минулим. Уся квартира була у прослуховуванні і в дротах від мікрофонів. А про те, що тут мешкав сам Хвильовий, я дізнався не так вже й давно, коли переглянув фільм про його життя».
Вежбовська Ліліана. Постріл у самого себе. Містерія Миколи Хвильового // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2013. — 8 травня. Режим доступу: https://goo.gl/sblaOp
В’ятрович Володимир. Історія з грифом «Секретно»: Finita la tragedia Миколи Хвильового // ТСН.ua. — 2012. — 25 січня. Режим доступу: https://goo.gl/WvecE4
«Метрополія свідомого життя». Відкрита лекція Оксани Забужко про Хвильового. Харків, 13 травня 2013 р. Режим доступу: https://goo.gl/eGzIXl
Мельників Ростислав. Життя і смерть Миколи Хвильового. Від комуніста до комунара // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2013. — 13 травня. Режим доступу: https://goo.gl/mxMkoh
Носков Володимир. За Хвильовим полювали, але він не дав шансу спецорганам // Радіо Свобода. — 2013. — 13 травня. Режим доступу: https://goo.gl/JuvJm0
Очима культури. Микола Хвильовий: [документальний фільм]. Режим доступу: https://goo.gl/YKBk6n
Розстріляне Відродження. Микола Григорович Хвильовий: [документальний фільм]. Режим доступу: https://goo.gl/KGxSz3
Шама Олег. «Застрелитися ніяк не можу. Очевидно, боягуз я великий, нікчема» // Gazeta.ua. — 2013. — 7 травня. Режим доступу: https://goo.gl/cQSOV5
Шаповал Юрій. Розсекречений Микола Хвильовий // День. — 2010. — 29 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/9XOnxU
Остапа Семеновича Козубського, жителя села Авратин Любарського району Бердичівської округи, 13 травня 1929 року було засуджено за постановою особливої наради при колегії ДПУ УСРР до 3 років ув’язнення в концтаборі.
Його було обвинувачено як такого, що в минулому «активно боровся проти радянської влади та служив начальником постачання в Армії УНР».
Згідно зі слідчими матеріалами 1921 року, Козубського тоді було засуджено до 5 років позбавлення волі за обвинуваченням у «переховуванні ворогів радянської влади».
Про перегляд його справи для реабілітації відомостей немає. Загалом серед односельців Козубского, які стали жертвами репресій 1930—1950-х років та імена яких знайдено в архівах, реабілітовано п’ятеро осіб.
Репресії проти учасників антибільшовицького руху в Україні (1917—1925 рр.): Анотований покажчик архівних кримінальних справ «Основного» фонду архівів тимчасового зберігання регіональних органів СБУ. — Х.: Права людини, 2015. Режим доступу: https://goo.gl/ZuXM9R