39
Текст Олени Кухар.
Червень
Я тюрми і смерті не боюся, я вже загартований!
Отець Михайло Винницький (за спогадами рідних)
Священик Української католицької церкви отець Михайло Винницький чотири рази перебував за ґратами. Він пройшов Сибір, Казахстан та Котлас в Архангельській області, відбував покарання у Луганську. Один з енкаведистів, чиї спогади про отця Михайла збереглись до наших днів, був вражений його стійкістю: «До нас привезли священика. Називається Винницький. Він цілу ніч клячав [стояв на колінах] і молився. Я ще такого не бачив...»
Востаннє отця Михайла заарештували, коли він перебував на Янівському цвинтарі у Львові. Звинуватили у «дармоїдстві» за статтею 214 Карного кодексу УРСР. У тюрмі свіщеник захворів, але, навіть не маючи змоги встати з ліжка, на прохання в’язнів відправляв службу Божу. «Власні груди служили йому за престіл, окуляри — за літургійний посуд, а футляр від окулярів — за дароносицю», — пригадували свідки.
На свободу Михайло Винницький вийшов у 1987 році, після того як генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов. На свободі долучився до боротьби за відновлення громадянських, національних та релігійних прав в Україні.
Борейко Володимир. Пам’ять про праведника буде вічна. Режим доступу: https://goo.gl/mYqLBu
Дзюрах Богдан. Євангеліє, втілене в житті та діяльності блаженних і праведних Редемптористів Львівської Провінції ЧНІ // Релігійно-інформаційна служба України: [Електронний ресурс]. — 2003. — 20 серпня. Режим доступу: https://goo.gl/WCX3co
Останні дні письменника минули у в’язниці, куди його кинули за нібито участь у контрреволюційній фашистській організації. 23 квітня 1937 року його заарештували, на допитах намагались вибити покази проти колег-письменників Гната Проня, Бориса Коваленка, Володимира Ярошенка.
З першого допиту Дмитро Чепурний відмовився визнавати провину і заявив, що названі письменники не були членами жодних, тим більше націонал-фашистських партій. Слідство використовувало заборонені прийоми: на Чепурного тиснули, шантажували, погрожували, але підписувати сфальшовані документи він відмовився.
В обвинувальному вироку Дмитра Чепурного, як і багатьох в’язнів, звинуватили у контрреволюційній діяльності, що шкодить Радянському Союзу. 15 липня 1937 року Військова колегія Верховного суду СРСР винесла вирок — 10 років тюремного ув’язнення із обмеженням у політичних правах на 5 років, а також конфіскація всього майна. Володимир Ярошенко, свідчення на якого відмовився давати Чепурний, був звинувачений та розстріляний 23 жовтня 1937 року в Києві.
Письменник відбував термін у Володимирській в’язниці та в Новосибірську. Часто писав скарги в урядові організації, де описував порушення слідчими процедури допитів та слідства, вимагав переглянути свою справу. Відповіді він так і не дочекався.
У 1958 році Дмитра Чепурного реабілітували.
З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/TWJqbI
Чепурный Дмитрий Иванович // Сталинские списки: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/3c09xj 2 червня 1972 року Ярослав Добош дав викривальну прес-конференцію: операція «БЛОК»40
2 червня 1972 року головний свідок масштабної операції «БЛОК» Ярослав Добош дав викривальну прес-конференцію.
4 січня 1972 року спецслужби затримали на кордоні громадянина Бельгії Ярослава Добоша. Кадебісти знали, що під час перебування на території Радянського Союзу студент спілкувався з дисидентами. Вони не прогадали: Добош намагався вивезти за кордон самвидав: фотокопію словника Святослава Караванського, примірник «Українського вісника» В’ячеслава Чорновола та ін. Свідчення Добоша, записані на допитах у КДБ, стали ключовими у формуванні обвинувачень проти низки громадських активістів.
На прес-конференції, метою якої було засудження дисидентства та демонстрація того, що так званою опозицією керують із-за кордону, Добош повідомив, що був зв’язковим між антирадянськими центрами та «агентами» в Україні. Згодом його вислали з СРСР.
На першій прес-конференції у Бельгії Ярослав Добош зізнався, що свідчення і публічний виступ були зроблені ним під тиском радянських спецслужб і реального підґрунтя не мали.