Вони дійшли до луки, де паслися дійні корови. Тедді зірвав кілька довгих травинок і погукав корів, але ті лише зміряли його коротким байдужим поглядом. Він закурив, зіпершись на ворота. Гаррі незграбно повалився на землю — його ребристі боки тяжко здіймалися. «Бідолашка», — сказав Тедді, нахиляючись, щоб почухати старого пса за м'яким вухом. Він думав про Г'ю. У банку вони не перетиналися, проте інколи батько запрошував його пообідати у клубі на Пел-Мел. Незворушний світ фінансів личив Г'ю, проте для Тедді він не звістував нічого, крім задушливої нудьги, а часом просто-таки страждань.
Звісно, незабаром батько вийде на пенсію, порпатиметься в землі, кунятиме над відкритим журналом про крикет у саду чи бурчальні, докучатиме Сильвії. Саме так Г'ю через рік і знайшли — на шезлонгу в саду, з розгорнутим журналом про крикет на колінах. Заснув навіки. Навіть ця тиха-претиха смерть, здавалося, дратувала Сильвію. «Він просто полишив цей світ!» — скаржилася вона, мовби він чимось її скривдив. Може, так і було.
«Тато ніколи не завдавав нікому клопоту», — писала Урсула до Тедді в Канаду на благенькому блакитному папері. Чорнило непоправно розпливлося там, де на сторінку впала сльоза.
Тедді розчавив недопалок каблуком і сказав:
— Ходімо, Гаррі, а то ланч пропустимо.
Пес слів не почув, але не підвівся навіть тоді, коли Тедді його злегка підштовхнув: він аж злякався, чи не заморив старого. Пес схуд, проте все одно був тяжкий: Тедді навряд чи зумів би донести його додому, хоча, мабуть, таки спромігся б, якби не було на те ради — хіба ж хочеш, мусиш. На щастя, Гаррі героїчно зіп’явся на ноги, і вони повільно рушили до дому Ненсі.
— Не заходь, — сказала місіс Шоукросс, побачивши його при задніх дверях Галок. Вона махнула на нього рушником, ніби відганяла муху.
Ненсі, повернувшись додому на канікули, злягла, як виявилося, з коклюшем («І це в моєму віці!») — місіс Шоукросс її старанно виходжувала і знала, що Тедді коклюшем також не хворів.
— Тільки б ти не заразився, — казала вона. — Дорослі його тяжко переносять.
— До дівчини не підходь, — попередила Сильвія, коли він сказав, що запропонував вигулювати Гаррі, раз у Лисячому закуті зараз немає пса. «Пізно», — подумав він.
«Дівчина» — це жінка, якій він збирався запропонувати руку і серце, хоча, може, й не сьогодні.
— Вона погано почувається, — сказала місіс Шоукросс, — але я передам їй вітання від тебе.
— Дякую.
З кухні місіс Шоукросс долинали пахощі недільного обіду. Волосся місіс Шоукросс вибивалося з неакуратної гульки, вона була розпашіла і трохи знервована, проте, як Тедді знав із досвіду, саме так на жінок впливали недільні обіди. Галки, як і Лисячий закут, нещодавно втратили кухаря, а місіс Шоукросс, здавалося, ще менше надавалася до кулінарного мистецтва, ніж Сильвія. Майора Шоукросса не було видно. Місіс Шоукросс вегетаріанка — цікаво, що вона їла, доки майор Шоукросс ласував яловичиною? Може, яйця.
— Господи, звісно, ні, — сказала місіс Шоукросс, — мені гидко від самої думки про яйця.
Тедді зауважив на столі відкриту пляшку мадери й чарочку, до половини наповнену брунатною рідиною. «Війна», — сказала місіс Шоукросс. У неї на очах виступили сльози. Забувши про інфекцію, вона тепло і трохи слізливо пригорнула Тедді. Від неї пахло мадерою й господарчим милом — несподіване і трохи тривожне поєднання. Місіс Шоукросс була велика, м’яка і завжди трохи сумна. Сильвію дратувала недосконалість світу, а ось місіс Шоукросс зносила цей тягар терпляче, як витівки дитини. Напевно, з війною цей тягар зросте.
Місіс Шоукросс приклала руку до скроні й сказала:
— Господи, здається, зараз голова розболиться, — а тоді зітхнула й додала: — Яке щастя, що в нас доньки. Невіл би не пережив, якби йому довелося послати сина на війну.
Тедді здавалося більш ніж імовірним, що він уже підхопив коклюш. Місіс Шоукросс не знала, що на минулому тижні Ненсі навідалася до нього в Лондон, прокралася до його кімнати під пильним оком господині й лишилася на ніч — вони втиснулися на вузеньке ліжко й реготали до несхочу від того, як рипіли пружини. Це все було їм ще нове. «Жалюгідні початківці», — радісно сказала Ненсі. Між ними була пристрасть, але доброзичлива і сповнена ладу. (Звісно, можна сказати, що тоді це за визначенням не пристрасть). У Оксфорді і Франції в нього вже було кілька дівчат, але секс із ними лише задовольняв фізіологічні потреби, лишаючи його невдоволеним і трохи зніченим. Акт злягання не конче звіриний, але щось тваринне у ньому все ж є, тож, мабуть, він вдячний Ненсі, яка одомашнила секс. Мабуть, місце диких пристрастей і романтичних поривів — на сторінках книжок. Тедді завжди підозрював, що він вдався у батька. Війна змінила це, як і все інше, познайомивши його із менш цивілізованими зустрічами. Утім, Тедді так ніколи й не звик до слів, якими описують секс. Може, він був ханжею, а може, просто стриманим. От донька таких слів не цуралася. Віола трахалася, спала з чоловіками, власне, навіть їбалася, і зумисно це проговорювала. Коли вона у віці 55 років повідомила, що відмовляється від сексу, Тедді зітхнув із полегшею.