– Навіть більше, – сказав він двома днями раніше, коли дівчина представила йому свій доморощений аналіз у формі монологу. – Я б не здивувався, якби Ришельє просто силою перехопив командування корпусом або домовився з Карлом Стюартом за спиною Віттельсбахів. Тоді вони залишаться зовсім ні з чим, а ми з ними. Однак якщо Карл Людвіг свідомо чекає на Ла Валетта, значить, він це враховує, і якщо ви вирішили залишитися з ним, у вас, очевидно, теж є якесь бачення, в яке я не вдаюся, - додав він, мабуть, трохи. образившись, що вона не прислухалася до його порад.
Звичайно ж, ніякого видіння у неї не було. Катаріна чекала, хоча не знала, чого й навіщо. Вона могла б так само легко згорнути табір і пройти через Вюртемберг до Ульма, як запропонував колишній домініканець. Вона могла б легко заволодіти крихітним, мабуть, незахищеним, зруйнованим замком свого батька й осісти там назавжди, розігнавши своїх найманців на чотири боки — і вся історія мала б чудовий, щасливий кінець. Однак, дівчина не могла зважитися на це чи навіть запалитися цією думкою – вона шукала чогось більшого, хоча й не зовсім зрозуміла, що б то мало бути.
– Не розумію, Катрін, – прокоментувала ситуацію Бланшфлер. – Ти хотіла повернути батьківську землю, так? У тебе є чудова можливість. Якщо ти повернешся туди з армією, ніхто не поставить під сумнів твої права. Тоді ти зможеш взяти собі хорошого чоловіка й залишитися в Оберхалфінгені на все життя. Я розмовляла з Рупертом, вони не образяться, якщо ти так зробиш. Він сказав мені, що це кілька днів маршу. Ми могли б вирушити вже завтра.
Фрейліні не спало на думку — та й навіщо? – що Катаріна може мати якісь приховані плани, які вона нікому не розкривала. Для цього вона була надто простою. А от фон Найбор не була прямолінійною, оскільки підозрювала, що графиня має приховані наміри, і робила все, що в її силах, щоб виявити це, спостерігаючи за Катаріною так уважно, що іноді їй здавалося, що за нею стежать. Це було смішно, тому що сама вона уяви не мала, що робить, тому всі трюки шпигунки повинні були спалитися даремно.
Катаріна крутилася між штабом і табором, спостерігаючи за військом за роботою, а точніше, в стані відпочинку. Вона уникала людей, знаючи, що ті запитуватимуть про її мотиви, яких дівчина і сама не знала. Вона багато спілкувалася лише з Еркісією. Вони продовжували нескінченно аналізувати ситуацію, хоча й не прийшли до нових висновків. Графиня не знала, що вирішити. Вона лише відчувала, що Гейдельберг зводить її з розуму, це прекрасне місто, від якого її відділяла течія Неккару і товста міська стіна, і яке стояло на її шляху непорушною брилою. Вона виявила, що про себе вигадує образи на місто, яке стало живою істотою. Сфінксом, який свідомо і злісно перегороджує їй шлях, попередньо розтягнувшись в її уяві. Вона була розлючена не тільки тому, що перешкода просто не могла усунути сама себе, а й тому, що не бачила, що лежить позаду.
Вранці шостого дня облоги ренегат-домініканець знайшов її. Дівчина стояла на колінах у траві біля сусіднього струмка, знову і знову зачерпуючи долонею крижану воду. Вона дивилася на неї, поки та не потекла крізь її пальці, а потім знову зробила те ж саме.
– Що ти робиш? – з підозрою спитав домініканець, наближаючись.
Катаріна підняла голову, несвідомо глянула на нього й витерла руки об сукню.
– Не знаю, – не дуже мудро відповіла вона. Вона похитала головою, ніби хотіла прокинутися. – Що ти хочеш? – сказала вона, все ще стоячи на колінах і схиливши голову.
– Фон Найбор принесла дуже цікаві новини.
– Про Нансі?
– Про Нансі теж. Облога триває, але, мабуть, протриває недовго, тому Водемонти відразу почали переговори, вони знають, що їм ніхто не допоможе. Ймовірно, це займе кілька днів. Але мене більше зацікавило інше. Так ось, уяви собі, Ковпак зник.
– Як це зник?
– Простіше кажучи, раптово випарувався. Вчора чи позавчора. Ось чому я тебе шукав: ти не проти, якби я відправився туди роздивитися?
– Я поїду з тобою.
Вона скочила на ноги.
– Для чого? – здивовано запитав іспанець. — Залишайся тут, де ти в безпеці. Я просто хочу подивитися, що там сталося. Навколо точно буде більше людей, які бажатимуть це перевірити, і в них не обов’язково добрі наміри.