Сушачи собі голову над такими надто філософськими проблемами, Тереза вийшла з кімнати, заодно захопивши з собою книжку, і подалася на пошуки Бориса. Вона вже досить добре вивчила будинок і звички господаря, тож могла наперед вгадати, де може перебувати Борис. В його улюбленому місці — у залі з каміном — Бориса не було, отож, скоріше всього він у кабінеті на першому поверсі. Власне, тільки Тереза називала невеличку кімнату, завалену специфічною літературою, кабінетом. Специфіка книжок — потойбіччя, і меблі та сучасне офісне обладнання зовсім не в'язалося між собою. Борис проводив тут весь вільний від розмов з Терезою час. Іноді, прокинувшись посеред ночі, Тереза спускалася в кухню на перший поверх приготувати чай і бачила світло, що вибивалося з-під дверей. Одного разу вона так зайшла посеред ночі і спитала:
— Не спиться?
— Ні, — почула у відповідь. — Намагаюся знайти щось, щоб витягнути тебе, і заодно й себе, з цієї історії.
Борис допоможе. Звичайно, він допоможе, такий щирий, добрий і безкорисливий. Дівчина навіть не сумнівалася в цьому.
От і зараз, обійнявши обома руками книжку, Тереза постукала в дубові двері й увійшла всередину. Певна річ, її покровитель був тут. Побачивши дівчину, він відірвався від власних записів, закрив зошит, книжку і втомлено усміхнувся Терезі.
— Ти маєш якісь запитання? — Все ще не відключився від книг.
«Ну просто, як учитель до учениці, — обурилася в думках Тереза. — Він ніколи не побачить в мені жінку!»
— Ні, у мене немає запитань.
— Невже все зрозуміло? Ти дійшла до символіки майя?
— Ні, — знову знітилася дівчина, — я трішки заснула.
«Зараз почне читати мораль!» — приготувалася Тереза.
— Тобі погано? — Борис схопився на ноги і підійшов до дівчини. — Як ти себе почуваєш? Сідай!
Від такої турботи аж дух перехопило. Ні, Валентин ніколи не буде так турбуватися про неї. Ніколи.
А що Борис? Він все ще кохає Діну. Довіку її не розлюбить. І не дозволить собі стосунків з Терезою. Хоча б тому, що старший за неї і впевнений в байдужості до себе з її боку. До того ж була ще одна причина.
— Ти мила голову?
Йому це не сподобалося.
— Так, я трохи покупалася, — впевнено відповіла Тереза.
— Трохи? У тебе температура, ти знаєш, чим можуть скінчитися твої купелі?
Дівчина посміхнулася і трохи винувато опустила погляд, розглядаючи візерунки на дерев'яній підлозі. Все її єство тріумфувало — він хвилюється за неї, вона йому не байдужа! Можливо, він навіть зможе її покохати…
— Як можна бути такою безвідповідальною? — не вгавав Борис. — Тут холодно. Ходімо нагору в залу. Там… все ж таки килими, крісла з теплою обшивкою, більше сонця і тепла.
Коли б Терезі дозволили вибирати між Борисом і Валентином, як гадаєте, кого б вона вибрала?
Звичайно, Бориса, і не задумуючись. Бо Борис весь такий… хороший і чудовий, сильний… такий, яким має бути справжній чоловік. І він турбується про неї. Леліє, мов маленьке дитятко, яке треба вберегти від негараздів. Поряд з ним Тереза почувала себе слабкою, але людиною. Передусім жінкою. І все б віддала, аби так було завжди.
Сходячи на другий поверх, він весь час допитувався про її самопочуття, непокоївся, хоч сам виглядав втомленим і знищеним. Але не намагався перекласти тягар проблем на її плечі. Хотів вберегти. І за це Тереза платила вдячністю.
«Ти ніколи не розчаруєшся в мені», — пообіцяла подумки і кинула на Бориса такий погляд, що всередині душі аж щось ворухнулося.
— Пам'ятаєш, як колись ми тут сиділи і пили вино? — спитала, присівши у величезне м'яке крісло навпроти каміна.
Виникла можливість роззутися і підібгати під себе ноги, чим Тереза й скористалася.
— Пам'ятаю. Та зараз ти п'єш таблетки і вина не отримаєш, — сухо відказав Борис.
— Ні, я просто… — і осіклася.
— Просто — що? — перепитав Борис.
Він спіймав її погляд. Він знав, коли жінки так дивляться на чоловіків. Тереза була дуже гарна молода тендітна жінка, і вона… прагла його. Переборовши грудку в горлі, Борис відвернувся і запропонував:
— Хочеш апельсинового соку?
— Ні. Він холодний.
— Так, справді.
У чому ж річ? У нього були жінки окрім Діни, були нетривалі зв'язки. Тереза восени виходить заміж, і незабаром в неї буде зовсім інше життя. Тоді їхня історія закінчиться. Бо він нічого не може запропонувати їй, такій молодій і такій милій. Він навіки пов'язаний з Діною і потойбіччям, але раніше йому не було так тяжко від цього.