Вельми шанують велосипед і у Франції, зокрема парижани. У її столиці побудовано спеціальний "вуличний велотрек" довжиною 30 кілометрів. Його протяжність планується довести до 100 кілометрів.
У Японії гігантське шосе довжиною 1 200 кілометрів від Тихого океану до мису Інубо повністю передано в розпорядження велосипедистів. Повсюдно створюються клуби любителів велосипеда, де спеціальні інструктори дають уроки. Практично кожен другий житель країни не розлучається з велосипедом.
У місті Касакуте чи не вперше в світі збудували кількаповерховий велосипедний гараж. Це зведена із скла і бетону вежа, в якій розміщується близько 2 тисяч велосипедів. Обслуговує гараж комп'ютер. Досить власникові веломашини просунути у відповідний пристрій свою карточку (місячний абонемент), як за 45 секунд з'явиться його "металевий коник".
Вражає величезна кількість велосипедів на вулицях китайських міст. Надійні велосипеди китайського виробництва заслуговують найкращих слів. Шанхайські "Фенікси", тяньцзинські "Літаючі голуби", дамські "Золоті леви" протягом багатьох років вірою і правдою служать своїм господарям. Для зручності у велелюдних місцях організовані стоянки, де за дрібну платню можна залишити велосипед на невизначений час. Після придбання новий транспортний засіб реєструється в районному відділенні служби безпеки руху. Там його власник одержує права водія, де вказується прізвище, дата видачі, марка і колір машини. Водночас вручається металевий номерний знак.
У самому Пекіні велосипедів на вулицях тьма-тьмуща, їх значно більше, ніж автомобілів. З ранку і до пізньої ночі не припиняється тут перегукування клаксонів і мелодійне тринькання дзвінків. Є у пекінських велосипедистів і своя мода, точніше у велосипедисток. Взимку, коли з пустелі Гобі накотять хмари пилюки, дівчата пов'язують все обличчя газовими косинками. Саме зимова негода підказала і такий "винахід". Поряд із заднім колесом турботливі батьки чіпляють невеликі закриті кабінки для своїх чад. Хоч і швидко міняється антураж столиці з появою нових авто, автобусів, мотоциклів та станцій метро, однак незамінними залишаються тут велосипеди — вірні двоколісні друзі пекінців.
Нині велосипед роз'їжджає в усіх містах земної кулі. За статистикою Організації Об'єднаних Націй, він став найпоширенішим засобом пересування землян. Точну кількість встановити майже неможливо, але за попередніми підрахунками, на планеті налічується приблизно 400–500 мільйонів велосипедів. Лише в Китаї та Японії — 120 мільйонів педальних машин.
І якби відомий герой романів Ільфа і Петрова Остап Бендер зіткнувся з проблемами, завданими людству автомобілем, він навряд чи виголосив би свою знамениту фразу: "Автомобіль не розкіш, а засіб для пересування". Мабуть, кмітливий мандрівник поспішив би порадити: "Якщо ви збираєтеся придбати собі транспорт, то вибирайте тільки велосипед. Виграєте в усьому, а особливо в здоров'ї, якого не купиш ні за які гроші".
Транспорт, що рухається серцем
…Сідаєте в пластикову, прозору, мов небесна крапля, машину на велосипедних колесах. Замість двигуна вмикаєте МСС — монітор серцево-судинної діяльності — і безшумно рушаєте. Легко натискуючи на педалі, їдете зі швидкістю 70 кілометрів за годину. Час від часу МСС доповідає: всі системи організму функціонують нормально. Ось під'їжджаєте на стоянку біля Клубу самодіяльної творчості, де займаєтеся в гуртку, зупиняєтесь і дивитесь на годинник. Ви дісталися на півгодини швидше, ніж учора на батьковому авто. З приємністю відзначаєте, що почуваєтесь бадьоро, немов щойно провели ранкову фіззарядку. Показання МСС пояснюють: ви витратили на м'язові зусилля 650 калорій, а отже, провели корисну спортивну розминку.
Ви прочитали не уривок із фантастичного оповідання. Безмоторний дивохід, який обходиться без пального і винагороджує "м'язовою радістю" — то новий варіант велосипеда. А точніше — веломобіль, вдосконалений представник так званої третьої фази велосипедизації.
Коротка довідка: до першої фази зараховуються всі неоковирні та екстравагантні конструкції, що народжувалися від "кісткотряса" і до "павука". Друга починається з "ровера", який мав два колеса однакових розмірів, укріплене на верхній трубці рами сідло та ланцюговий привод на колесо, тобто всі основні елементи, знайомі нам із сучасних велосипедів, і завершується приблизно через сто ро-нів… У цей період винахідники займалися переважно модифікацією "ровера": експериментували з приводом, "взули" в пневматичні шини, застосовуючи нові матеріали, зменшили вагу, вдосконалили трансмісію, поліпшили ходові якості. І ось два десятки років тому настала ера веломобілів — м'язових апаратів третього покоління.