Сьогодні важко уявити, як це відбуватиметься в деталях. Але прихильники веломобілів готуються: проектують спеціальні дороги, віадуки, велополітени, канатні велосистеми тощо. Мабуть, як і в кожнім починанні, тут не обійдеться без серйозних проблем. Той самий автомобіль, який нещодавно відсвяткував своє 100-річчя, прижився теж не одразу. Не зайвим буде нагадати, як Карл Бенц, одержавши імперський патент на винайдення автомобіля з чотиритактним двигуном, виїхав на вулицю, щоб показати свою триколісну "моторизовану карету" публіці. Від його "тріскучого дива" шарахалися коні, а одна дама знепритомніла, забачивши той "диявольський візок", що рухався зі швидкістю 13 кілометрів за годину. Натовп зівак проводжав димучий самохід Бенца глузливими репліками. Не краще поставилася до цього безкінного транспорту і німецька влада. Деякий час біля воріт майстерні Карла Бенца патрулював жандарм, котрий одержав наказ не випускати машину з подвір'я. І тільки через два роки винахідник одержав тимчасовий дозвіл на їзду в автомобілі, який йому належало затвердити після п’яти років. То були чи не перші в історії права водія. Окрім того, Бенц був зобов'язаний одягти машину в металевий кожух, аби запобігти… вибуху випарів бензину від нагрівання сонячним промінням, обладнати її не надто різким звуковим сигналом, щоб попереджати коней і пішоходів про своє наближення, їздити вулицями не швидше 12 кілометрів за годину.
Тож не будемо сподіватися, що веломобілі завоюють вулиці і проспекти за велінням якогось казкового чародія. Входження веломобіля в транспортну сім'ю потребує комплексного розв'язання багатьох проблем, узгодження зусиль містобудівників, транспортників і ентузіастів. Щонайперше, для веломобіля і велосипеда годилося б уже сьогодні прокласти чи відвести окремі доріжки, відкрити рух там, де автомобілям він заборонений, наприклад, в історичних і туристських місцях, зонах відпочинку, на ВДНГ тощо. У перспективі належало б подбати і [про магістральні шляхи, які сполучали б передмістя з центральними районами міста. Непроблемним бачиться і паркування веломобілів, адже для їх стоянок потрібно значно менше місця: в одному боксі легкової машини може розміститися від 10 до 20 веломобілів.
Як бачимо, веломобіль не вимагає нездійсненних організаційних чи технічних засобів. Погодьтеся, він має вагомі дані, щоб стати найзручнішим і найулюбленішим видом пересування. Одержавши "добро", він міг би створити своєрідні і "оазиси" в мікрорайонах, потіснивши автомобілів, і підвищити безпеку руху в межах житлових зон. Якщо взяти до уваги той же соціальний аспект, то можливості веломобіля значно ширші. Медики вбачають в ньому незамінний тренажер для відновлення і зміцнення ушкоджених функцій рухових апаратів людини після хвороби чи травми. Вже сьогодні вони готові "прописати" його з оздоровчою та профілактичною метою людям, яким звичайний велосипед протипоказаний. Його можна використовувати для відпочинку в парках, санаторіях чи піонерських таборах. Знайдеться йому робота і на території зелених господарств і великих підприємств, у цехах — на асфальтових доріжках вантажний веломобіль може перевозити до тонни вантажів зі швидкістю пішохода. Сподобається він як своєрідна парта на колесах в дитячих автомістечках, школах, дитячих спортивних секціях для засвоєння азбуки вуличного руху.
Нині веломобіль має чимало шанувальників на всій планеті. І буде їх, напевно ж, ще більше. Цілком можливо, що педальний транспорт, який не залежить від бензоколонок, не отруює наше середовище, не вимагає великих витрат матеріалів, стане в майбутньому повноправним господарем доріг і вулиць. Чи буде так? Покаже час. У нього є чимало прав, щоб одержати від нас перепустку в третє тисячоліття.
На чому кататимемося завтра?
Двоколісному екіпажу незабаром виповниться 200 років! Строк чималий. За роки підкорення ним планети з'явилося стільки різноманітних веломашин і так філігранно відшліфовано їх конструкції, що, здавалося б, винаходити вже нема що. Хвилиночку, допитливому читачеві запраглося знати конкретне число винаходів, бо він виношує, а це цілком ймовірно, свою ідею м'язового транспорту. Тоді радимо завітати до Інституту науково-технічної інформації і звернутися до комп'ютера. Тільки він один-єдиний знає їм лік. На ваше прохання закрутяться магнітні диски і почнеться пошук в "банку інформації". Через 10–15 хвилин розумна машина видаватиме "розпечатку": повний бібліографічний перелік патентів і винаходів по класу "велосипеди". Ознайомлюючись із розробками велоконструкторів, можете з'ясувати, наскільки оригінальна і нова ваша ідея чи задумка модернізації.