— Сер, я прибув одразу, тільки-но отримав ваше повідомлення. Я радий, що ви мені довіряєте, — сказав прибулець.
— А певно! — щиро мовив офіцер. — Я ще не забув наших давніх днів на Боу-стріт і ніколи не забуду!
І без зайвих слів почав розповідати про все, що сталося. Сержант Доу поставив кілька запитань, які прояснили для нього деякі обставини чи зв’язки між особами. Втім, Долан випереджував кожне запитання і, розповідаючи, пояснював усе необхідне. Час від часу сержант Доу кидав швидкі погляди то на когось із нас, то на кімнату загалом чи якусь деталь, то на пораненого, який лежав непритомний на дивані. Коли старший офіцер закінчив, сержант обернувся до мене і сказав:
— Може, ви пригадуєте мене, сер. Я працював із вами над справою Гокстона.
— Дуже добре пам’ятаю, — сказав я, подаючи йому руку.
Знову заговорив офіцер:
— Сержанте Доу, ви розумієте, що на вас лежить цілковита відповідальність за цю справу?
— Сподіваюся, під вашим керівництвом, сер? — перебив той.
Долан похитав головою і заперечив, усміхаючись:
— Здається мені, що це той випадок, який забиратиме всі сили і думки. В мене інша робота, але якщо зможу хоч якось допомогти, то буду радий це зробити!
— Добре, сер, — відповів сержант і, віддавши честь якимось новим способом, розпочав слідство.
Спершу він підійшов до лікаря і, дізнавшись його ім’я та адресу, попросив написати докладний звіт, який можна буде використати і пред’явити в управлінні. Доктор Вінчестер похмуро вклонився і пообіцяв це зробити. Тоді сержант підійшов до мене і трохи тихіше мовив:
— Мені подобається ваш лікар. Гадаю, ми зможемо разом працювати!
Обернувшись до міс Трелоні, він попросив:
— Будь ласка, розкажіть про вашого батька все, що знаєте: про його стиль життя, його походження — загалом про все, що якимось чином могло його цікавити чи до чого він мав стосунок.
Я вже хотів був його зупинити, аби попередити про те, що вона вже зізналася у необізнаності щодо батькових справ і звичок, але дівчина заперечно підняла руку і заговорила сама:
— На жаль, я практично нічого чи навіть зовсім нічого не знаю. Старшому офіцеру Долану і містеру Россу уже відомо все, що я можу сказати.
— Тоді ми повинні задовольнятися тим, що маємо, — доброзичливо мовив офіцер. — Розпочну з докладного обстеження. Кажете, ви були за дверима, коли почули шум?
— Я була в своїй кімнаті, коли почула дивний звук — либонь, це був початок того, що мене розбудило. Я одразу ж вийшла з кімнати. Батькові двері були зачинені, я бачила сходовий майданчик і верхні сходинки. Ніхто не міг би пройти повз мої двері непоміченим, якщо ви це маєте на увазі!
— Саме це я і мав на увазі, міс. Якщо кожен, хто знає хоч що-небудь, розкаже це так само чітко, ми швидко докопаємось до суті справи!
Потім він підійшов до ліжка, докладно його оглянув і запитав:
— Ліжка торкалися?
— Наскільки я знаю, ні,— сказала міс Трелоні,— але я запитаю місіс Грант, це домоправителька, — додала вона, подзвонивши у дзвоник. З’явилась сама місіс Грант.
— Увійдіть, — сказала міс Трелоні.— Місіс Грант, ці джентльмени хочуть знати, чи хтось торкався ліжка.
— Я ні, мем.
— Тоді,— сказала міс Трелоні, повертаючись до сержанта Доу, — ніхто інший не міг його торкатися. Тут увесь час була або я, або місіс Грант, і не думаю, що хто-небудь зі слуг, які з’явилися сюди, взагалі наближався до ліжка. Бачите, батько лежав тут, біля великого сейфа, і його всі обступили. Незабаром усі вони пішли геть.
Порухом руки Доу попросив нас залишатись на іншому боці кімнати, поки він обстежував ліжко за допомогою збільшувального скла, дбаючи передусім про те, щоб повернути кожну складку простирадла у попереднє положення. Оглядаючи підлогу навколо ліжка, зробленого з масивного червоного дерева і оздобленого прегарною різьбою, він звертав особливу увагу на місця, де кров стекла по його краю. Дюйм за дюймом, повзучи навколішки, намагаючись уникати плям на підлозі, він простежив за кривавими слідами аж до місця поблизу великого сейфа, де лежало тіло. Він оглянув усе в радіусі кількох ярдів довкола нього, але, здається, не виявив нічого вартого особливої уваги. Тоді він обстежив фасад сейфа, поверхню навколо замка, нижній і верхній фрагменти подвійних дверей, особливо місця, де вони з’єднувалися з передньою частиною.