— Я буду вам дуже вдячна.
Якусь хвилю він пильно дивився на неї, а потім заговорив знову:
— Ви дозволите мені оглянути стіл та бюро вашого батька? Там може бути те, що дасть нам ключ або принаймні вкаже на розгадку цих подій.
Її відповідь була настільки беззаперечна, що це його майже здивувало.
— Ви отримуєте дозвіл робити все, що посприяє нам у цій жахливій біді, все, що допоможе дізнатися про напад на батька і зможе захистити його надалі!
Детектив обшукав туалетний столик, а далі й письмовий стіл. В одній із шухляд він найшов запечатаного листа й подав його міс Трелоні.
— Лист… мені… й написаний батьковою рукою! — вигукнула вона.
Я спостерігав за її обличчям, коли вона читала, та помітивши, що сержант Доу не відводить від неї погляду, почав стежити за ним. Коли міс Трелоні скінчила читати листа, у мене з’явилося невиразне припущення, що детектив підозрює в чомусь міс Трелоні.
Прочитавши листа, вона опустила очі й поміркувала. Тоді знов уважно перечитала його: цього разу зміни на обличчі були помітніші. Закінчивши читати вдруге, вона знову замовкла. Тоді, хоча й не без вагання, передала листа детективу. Він нетерпляче прочитав його, зберігаючи, втім, безпристрасний вираз обличчя, перечитав іще раз і з поклоном віддав його. Знову зробивши невелику паузу, вона передала листа мені. При цьому на якусь мить вона з благанням звела очі на мене, і її бліді щоки вкрилися рум’янцем. Я взяв його з суперечливими почуттями, та загалом був радий. Вона не показала хвилювання, передаючи листа детективу, вона не показала б його нікому іншому, але мені… Я побоявся розвинути цю думку і читав далі, відчуваючи, що очі обох — міс Трелоні й детектива — націлені на мене.
ЛЮБА ДОЧКО, я хочу, щоб ти прийняла цей лист як інструкцію — абсолютну й обов'язкову, без дозволу на жодні зміни — якщо зі мною станеться щось несподіване. Якщо мене раптово і таємниче здолає хвороба, нещасний випадок чи напад, ти повинна беззастережно виконувати ці інструкції. Якщо тоді, коли ти дізнаєшся про мій стан, виявиться, що я не в спальні, мене повинні перенести туди. Навіть якщо я буду вже мертвий, моє тіло слід туди помістити. Відтоді я ні на мить не повинен залишатися сам.
З приходом ночі й до світанку в кімнаті повинні залишатись принаймні дві особи.
Бажано, щоб час від часу приходила досвідчена сиділка і занотовувала кожен змінний чи постійний симптом, який здасться їй дивним. Мої адвокати Марвін і Джукс із Лінкольн-інн, 27 б, отримали докладні інструкції у випадку моєї смерті, й містер Марвін зобов'язався особисто прослідкувати за виконанням моїх побажань.
Я порадив би тобі, люба дочко, знайти друга, якому б ти довіряла і який приходив би щоночі наглядати і був напоготові. Таким другом можуть бути і чоловік, і жінка, але треба додати ще одного спостерігача чи помічника протилежної статі. Зрозумій, саме це і є суттю мого побажання — присутність активних розумних людей чоловічої і жіночої статі. Ще раз, люба моя Маргарет, хочу переконати тебе в потребі нагляду за мною. Якщо я захворію чи буду поранений, це буде незвичайний випадок, тому хочу попередити тебе, щоб ти була максимально готова.
Жодну річ із моєї кімнати — маю на увазі диковинки — не можна забирати чи якимось чином пeреставляти. В мене є особливі причини для певного розташування кожної дрібниці, тому будь-яка перестановка може зруйнувати мої плани.
Якщо тобі будуть потрібні гроші чи порада у чомусь, містер Марвін виконає твої побажання, стосовно яких він отримав мої чіткі інструкції.
Я ще раз перечитав листа, перш ніж заговорити, тому що боявся видати себе. Вибір друга міг стати важливою нагодою для мене. У мене вже з’явились підстави для надії, коли міс Трелоні попросила допомогти їй у біді, але любов має свої сумніви, і я боявся. Мої думки, здавалось, завирували з блискавичною швидкістю. Звісно, я не повинен пропонувати себе на роль друга, якого батько порадив дочці знайти для підтримки, але в її погляді було те, чим я не міг нехтувати. Та й хіба ж не послала вона по мене, хоч ми тільки раз із нею зустрілися на званому вечорі, а потім здійснили коротку прогулянку річкою? Чи не буде це принизливо для неї просити мене двічі? Принизити її! Ні! Тож, повертаючи їй листа, я сказав: