Спочатку він побачив її в мікрокосмі, на полі битви власної душі. На найнижчому рівні — рівні, на якому він жив у тюремному бункері — був простий імпульс до виживання: відчайдушна спроба вчепитися в ту єдину іскру життя, яка, одного разу згаснувши, ніколи не могла знову запалитися. Було лише одне вливання життя в крихку посудину тіла. Як тільки посудина була розбита, вона ніколи не могла бути знову зібрана до дня останнього відновлення. Отже, разом із вливанням життя влився також інстинкт зберегти його будь-якою ціною від усього, що загрожувало, або здавалося, що загрожує йому, зсередини чи ззовні.
Кожна тварина мала в собі механізм виживання. Тільки людина, остання та найблагородніша з тваринного царства, розуміла, хоч і неясно, що механізм має зламатися, і що рано чи пізно вона мусить зробити свідомий акт відмови від дару в руки Творця, який першим його і дав. Це був акт, до якого готувало усе її життя; відмовитися від нього означало вчинити остаточний бунт, від якого не можна було відмовитися.
Однак кожен день життя кожної людини був низкою маленьких бунтів проти страху смерті або спорадичних перемог заради надії в невидимому. Навіть для Кирила, Намісника Бога на землі, не було відступу від щоденного бою. Прагнення до виживання приймало різні форми: насолода владою, яка давала людині ілюзію безсмертя; страх перед опором, який міг обмежити цю ілюзію; бажання дружби, щоб підтримати слабке тіло та нестійкий дух; прагнення до дії, яке стверджувало силу людини проти загрозливих обставин; бажання володіти тим, від чого зрештою доведеться відмовитися; боягузтво, яке штовхало її в ізоляцію, ніби вона могла закрити кожну щілину від остаточного вторгнення смерті. Навіть для Понтифіка, який за своїм визначенням був найближчим до Бога, не було гарантії перемоги над собою. Кожен день приносив свою власну низку поразок, у яких доводилося каятися та очищати їх на покаянному трибуналі.
Але що ж робити іншим людям, набагато менш освіченим, набагато більш вразливим, набагато більше пригніченим жахом тілесного зникнення? На них тиск існування щодня зростав до межі. Для них він мав знайти в собі силу, щоб позичити, і милостиню, щоб витрачати, щоб вони не впали повністю під тягарем або не розірвали один одного в дикій війні, яка знищила б їх швидше, ніж милосердна смерть, від якої вони втікали.
Це був інший аспект кризи, який він читав у кожному звіті, що лежав на його столі, у кожній газеті та бюлетені, які потрапляли йому в поле зору.
Коли людину в капсулі вистрілювали в новий вимір простору та часу, світ радів, ніби вона повернулася з обіцянкою вічності в кишені.
Коли було оголошено про нову програму озброєння, здавалося, що ті, хто її просував, однією рукою вносили новий прибуток на фондовий ринок, а іншою – писали власну епітафію.
Кожен економічний договір приносив переваги тим, хто його підписував, і певну несправедливість тим, кого він виключав.
Населення Сходу та Африки зростало до нових масштабів, і все ж люди покладали свою довіру на острови кольору шкіри чи раси, ніби вони були наділені божественним правом обрання до земного раю.
Кожна нова перемога над хворобою відповідно виснажувала ресурси планети, що зменшувалися. Кожен прогрес у науці був ще однією латкою на пошарпаному плащі, яким людина огортала себе від холодного вітру розпаду.
І все ж… і все ж такою була природа людини. Це був історичний метод її прогресу – хода по канату до долі, яку ледь усвідомлювали, але глибоко відчували. Церква була у світі, хоча й не в ньому, – і її функцією було тримати істину, як лампу, щоб освітлювати дальній берег остаточного прибуття людини.
Отже, Кирило-понтифік, як і всі його товариші, охвачені людською дилемою, сидів за своїм столом і в офіційних словах свого державного секретаря вишукував тіні назріваючої бурі.
Поворотною віссю нинішньої ситуації є Китай. Найнадійніші повідомлення свідчать про те, що сільськогосподарська програма знову провалилася, і цього літа буде дуже малий врожай. Це майже неминуче означатиме військовий наступ на рисові райони Південно-Східної Азії одразу після наступних мусонів. Військова підготовка вже посилюється, і щодня до нас надходять повідомлення про репресивні заходи проти незадоволених елементів населення. Наші люди будуть піддані новим кампаніям стеження та відкритого переслідування.
В Америці економічний спад послабився, але це значною мірою пов'язано зі збільшенням програми військового озброєння. Наші джерела в Сполучених Штатах повідомляють нам, що будь-яка нова китайська експансія до Бірми, Індокитаю чи Сіаму створить безпосередню загрозу війни…