— Так.
— Доки що все гаразд. Це дасть нам підстави для повторного розгляду справи з Ротою. — Перозі стиснув бліді губи та насупився. — На жаль, цього буде недостатньо для рішення про визнання шлюбу недійсним.
— Чому недостатньо?
— Це питання процедури, що регулюється Каноном 1971 та коментарями до кодексу від березня 1929 року, липня 1933 року та липня 1942 року. Сторона шлюбу, яка є винною причиною недійсності, позбавляється права оскаржувати договір. Вона не має права на участь у суді.
— Що нам тоді залишається?
— Нам потрібен один або кілька свідків, які засвідчать, що ви чітко та прямо висловили їм свої хибні наміри перед укладенням шлюбу.
У розмову втрутився бадьорий старечий голос герцогині.
— Думаю, ви можете вважати само собою зрозумілим, що такі свідчення будуть доступними.
— У такому разі, — сказав адвокат, — я вважаю, що у нас є вагомі підстави, і ми можемо з певною впевненістю розраховувати на сприятливий результат.
Він відкинувся на спинку стільця та почав перекладати свої папери. Ніби за заздалегідь узгодженим сигналом, чоловік з обличчям-пельменем додав тему до обговорення:
— Щодо мого старшого колеги, я хотів би зробити дві пропозиції. Було б корисно, якби ми мали листа від вашого сповідника, який би свідчив про те, що ви дієте за його порадою, намагаючись виправити заподіяну несправедливість. Було б також корисно, якби ви написали теплого листа своїй дружині, визнаючи свою провину та просячи її пробачити вас… Жоден з цих двох документів не мав би жодної цінності як доказ, але вони могли б, скажімо так, допомогти створенню атмосфери.
— Я зроблю, як ви пропонуєте, — сказав Калітрі таким самим безбарвним тоном. — Тепер я хотів би поставити кілька запитань. Я визнаю невиконання зобов’язань, я визнаю лжесвідчення. З іншого боку, у мене є публічна посада та репутація, яку потрібно захищати.
— Усі обговорення в Роті та всі свідчення, зроблені перед нею, захищені суворою таємницею. Вам не варто цього боятися.
— Добре. Як ви думаєте, скільки часу займе ця справа?
Перозі на мить обміркував питання.
— Не надто довго. Звичайно, нічого не можна зробити під час свят, але якби всі свідчення були в наших руках до кінця серпня, ми могли б зробити переклад за два тижні. Тоді, враховуючи вашу позицію та тривале призупинення справи, я думаю, ми отримаємо швидке слухання… Я б сказав, що максимум два місяці. Можливо, навіть раніше.
— Я вдячний вам, — сказав Коррадо Калітрі. — Я підготую документи до кінця серпня.
Перозі та його колега вклонилися на виході.
— Ми завжди у розпорядженні сіньора міністра.
— Доброго дня, панове, і дякую.
Коли двері зачинилися за ними, герцогиня відкинула назад свою пташину голову та засміялася.
— Ось так. Я ж казала, чи не так? Це ж просто, як горох почистити. Звичайно, нам потрібно знайти тобі сповідника. Є один приємний розуміючий монсеньйор з Флоренції, який лікується мною. Так, я думаю, що це той, хто нам потрібен. Він розумний, освічений і по-своєму досить ревний. Я поговорю з ним і домовлюся про зустріч… Ну ж бо, посміхнися. Через два місяці ти будеш вільним. А через рік ти керуватимеш країною.
— Я знаю, тітонько, знаю.
— О, ще одне. Твій лист до К'яри. Не потрібно бути надто скромним. Гідність, стриманість, бажання виправитися, так. Але нічого компромісного. Я не довіряю цій дівчині. Ніколи не довіряла.
Калітрі байдуже знизав плечима.
— Вона дитина, тітонько. У ній немає злості.
— Діти виростають — і в кожній жінці є злоба, коли вона не може отримати те, чого хоче.
— З того, що я чув, вона це отримує.
— З деканом іноземної преси. Як його звати?
— Джордж Фабер. Він представляє одну з нью-йоркських щоденних газет.
— Найбільшу, — твердо сказала стара герцогиня. — І ти не можеш відмахнутися від нього, як від застуди. Ти зараз надто вразливий, мій хлопчику. Проти тебе Оссерваторе, а К’яра в ліжку з американською пресою. Ти не можеш дозволити собі такої ситуації.
— Я не можу цього змінити.
— Чому ні?
— Син Кампеджжіо працює на мене. Я йому подобаюсь, і він не любить свого батька. К'яра, мабуть, вийде заміж за цього Фабера, щойно отримає рішення про анулювання шлюбу. Я нічого не можу вдіяти з жодною з цих ситуацій.
— Гадаю, що так. — Вона пильно подивилася на нього проникливим, сльозливим поглядом. — Спершу розберись з молодим Кампеджжіо. Знаєш, щоб зробила я?
— Хотів би почути.
— Підвищ його. Проштовхни його якомога швидше. Пообіцяй йому щось ще більше після виборів. Прив'яжи його до себе довірою та дружбою. Його батько ненавидітиме тебе, але хлопець тебе любитиме, і я не думаю, що Кампеджжіо буде битися зі своїм власним сином... Що ж до К'яри та її американського коханця, залиш їх мені.