Почувши це, Міраі аж заклякла. Очевидно, хлопці знали про її викладача щось таке, що, можливо, абсолютно відповідало його поведінці на розподілі. Та продовжувати підслуховувати вона не стала і миттю повернулась назад та попрямувала у гуртожиток. Її непокоїли слова Енто, але ще більше вона злилась сама на себе за те, що не змогла проігнорувати ту розмову. Весь вечір вона відганяла від себе настирливі думки про того привітного хлопця і хитрого особистого викладача. А й справді, його посмішка здавалась не такою вже й справжньою. Міраі все гадала, що якась із сторін Хатае є фальшивою, але ніяк не могла зрозуміти, яка саме.
Глава восьма
Енто
Наступного дня Енто часто траплявся їй на очі. Авжеж, вони ж у одній групі. Побачивши Міраі ще здалеку, він радісно і гучно привітався, махаючи їй рукою, на що дівчина здивовано і трохи роздратовано пхикнула і відвернулась. Та при кожній наступній зустрічі він лише надзвичайно мило їй посміхався і складалось враження, що він умисне намагається пересіктись із дівчиною і поглядом шукає її у натовпі. До кінця занять вона уже звиклась із цим і навіть подумала, що це в нього такий спосіб привернути до себе увагу. Мабуть, вона йому просто подобається. Але тут же згадала вчорашню розмову про її сенсея і знову нахмурилась.
Уже втомлено пересидівши останнє заняття, Міраі разом із Намі відправились у бібліотеку за необхідними підручниками. Вони планували кілька годин провести над вивченням способів маніпуляції зі світлом. Намагаючись швидше впоратись із пошуками потрібних книг, дівчата розділились.
Бібліотека Академії виглядала безмежно величезною. Там було зібрано сотні тисяч магічних підручників із усієї планети. Усі вони були такими старими і пошарпаними, що навіть страшно їх брати в руки. Раптом розсипляться. Тут були книги японською, китайською, англійською, німецькою, арабською, старослов’янською, саксонською, грецькою і навіть на латині. Бібліотекара у «Єві» наразі не було, тому існувала система індивідуального магічного запису книги на ім’я студента – на спеціальному столі у приміщенні бібліотеки була вирізана спеціальна ніша, куди вставлялася книга. Студент ставив на неї долоню і на реєстровому списку збоку з’являвся запис про те, хто саме взяв книгу. Дозволялося брати їх лише на тиждень, після чого книга сама зникала і поверталась у бібліотеку на своє місце. Таким чином жодна із них нікуди не пропадала.
За хвилин десять дівчата знайшли одна одну і взялись переглядати стос підручників, які вони змогли знайти. Не вистачало тільки однієї і дівчата знову розділились і відправились на пошуки. Міраі обійшла три стелажі, але нічого не знайшла. Обійшовши четвертий з однієї сторони, знову ж таки їй не пощастило, і дівчина взялась розглядати іншу. Ковзнувши поглядом по шостій полиці, запримітила одну книгу.
- Намі! Здається, я її знайшла… - і вона спробувала дотягнутись до неї. Та раптом позаду Міраі хтось значно вищий дістав рукою до тієї книжки і тицьнув у неї пальцем.
- Ось ця? – дівчині знову посміхався Енто.
Вона здивувалась і навіть трохи зніяковіла.
- Допоможеш мені її дістати? – невпевнено попросила. Хлопець встав навшпиньки і витягнув підручник.
- О… «Основи люмінології»? Тобі таке подобається? – зацікавлено розглянув книжку Енто.
Міраі вихопила її із рук хлопця і роздратовано буркнула:
- Це для наступного заняття… Я не сильна у фізиці світла, отож намагатимусь підтягнутись.
- Хм… можу я тобі допомогти? – хлопець ще більше зацікавився.
Міраі вже трохи розсердилась. Їй здавалось, що Енто проявляє до неї забагато інтересу. «Мені не варто зав’язувати стосунки із кимось з Академії… Я повинна зосередитись на навчанні… І відмовитись від пропозиції».
- Ні. У мене вже є репетитор. – суворо відповіла вона. Раптом до них підійшла Намі і Міраі різко звернулась до подруги. – Я знайшла книгу, ходімо.
Намі лише здивовано поглянула на неї і направилась слідом.
- Здається, ти йому симпатизуєш… – задоволено прошепотіла вона Міраі, коли дівчата уже прямували із бібліотеки. Міраі лише байдуже глянула на подругу.
- У тебе лиш одне на думці… Тебе й справді так цікавить протилежна стать? – так само байдуже запитала.
- А тебе хіба ні?
- Ні.
- Еге ж! – хитрувато заперечила Намі. – А ти не думала, що, знайшовши тут кохання, зможеш втекти від шлюбу, нав’язаного твоїми батьками.