- Пильнуй краще свою студентку! А то не доживе до випуску… Ходяча неприємність!
Міраі наче струмом ударило від таких слів.
- Що?! Я тут взагалі ні до чого! – розсердилась вона, та Ян уже не слухав її і зник з очей. – Я й справді не винна, Мізу-сан… воно з’явилось із покинутого кабінету спіритизму і одразу кинулось на мене…
Ширао нічого не відповіла і, торкнувшись рукою морди того чудовиська, зникла разом із ним.
Після того випадку директор та викладачі майже два дні розбирались, звідки з’явився той йокай і хто винен, але так нічого й не довідались. Професор Сарамо́ру лише перелякано пояснював, що він і знати не знав, чому в тому покинутому кабінеті ховалось таке люте чудовисько і відправив він туди саме Міраі, а не пішов сам за необхідними для заняття речами.
Сама ж Міраі лише налякано прокидалась серед ночі і їй щоразу здавалося, що за дверима її кімнати знову скрадається черговий йокай, полюючи на неї. А ще більше її непокоїло те, що це вже не вперше, коли їй на допомогу приходить доктор Ян, а Хатае тим часом носить десь невідомо. Щось із цим учителем явно не так і дівчина уже підозрювала, що він тут з’явився не просто викладачем, а з якоюсь іншою ціллю, та ще й слідкує за нею. А, може, то просто випадковість?
Намі дізналась про той випадок із демоном Інугамі лише на третій день опісля, та й то не від Міраі, а від когось із дівчат. Вона довго розпитувала подругу про те чудовисько, як Ян-сенсей її захистив від нього, чому не Хатае-сенсей прийшов на допомогу і чому Юдзі-сенсей відправив у той зловісний кабінет саме її. Вивідавши достатньо інформації, Намі так і не змогла скласти все докупи, а, отже, все ще нічого не зрозуміла і пекельна собака для обох залишилась суцільною загадкою. Після обіду дівчата зібралися у місто на прогулянку. Намі більше нічого не запитувала про дивного йокая, Яна чи Хатае – сама щебетала ні про що, не вмовкаючи навіть на хвилину. За кілька годин вони встигли відвідати безліч магазинів, сходити в парк атракціонів і з’їсти стільки морозива, що Міраі вже й сама була не рада, що вирішила прогулятися разом із Намі.
- Ох, я тебе геть замордувала… – винувато промовила подруга, коли вони вже підходили до Академії.
- Ну що ти, зовсім ні. Я давно хотіла ось так погуляти.
Підійшовши ближче, дівчата почули якусь розмову у коридорі Академії, що вів до вестибюлю. Міраі одразу впізнала голос Хатае.
- Т-с-с-с… – прошепотіла вона Намі. – Там обидва Сандервіки, давай послухаємо, про що йдеться…
Дівчата причаїлися неподалік і стали слухати. Розмова братів видалась не найприємнішою.
- Тебе це не стосується! – різко озвався Ян.
- Е? Чого це ти? Ми стільки часу не бачились, а ти навіть не сказав нічого про те, що збираєшся тут викладати.
- Так склалося… Я не можу весь час сидіти у Англії на чиїйсь шиї, от і звернувся до Ширао. Все-одно довелося чекати, поки звільниться місце викладача. Тебе задовольнила моя відповідь?
- Яне, яка муха тебе вкусила? Ми разом із самого дитинства, а ти поводишся так, наче я уже й не брат тобі.
Ян зневажливо посміхнувся.
- Видно, ти не знаєш всієї правди про неї…
- Неї? Ти про кого? – Хатае ніяк не міг зрозуміти, про що говорив Ян.
- Ех, досить з мене цього… Ряд недавніх подій змусив мене переглянути своє ставлення до тебе. Число людей, на яких я міг би покладатися, невпинно скорочується, так що тепер я сам по собі і не надто горю бажанням з тобою спілкуватися. Вінсент правду говорив, що мене повинна цікавити лише магія, отож пора вже серйозно прислухатися до його слів.
- Про що це вони? – Намі зацікавлено поглянула на Міраі.
- Не знаю… Схоже, між ними щось сталося. Та я не збираюся розпитувати Хатае – минулого разу, коли зайшла розмова про його кузена, він чітко дав мені зрозуміти, що це не моє діло.
- Думаю, що він сам тобі розповість, коли захоче… Ходімо в гуртожиток. – Намі поклала Міраі руку на плече, стараючись її підбадьорити і вони пішли.
По дорозі Міраі звернулася до подруги.
- Слухай, Намі-тян… Я зовсім забула – скоро свято – чергова річниця Академії. І бал… Хатае запропонував піти разом із ним…
- Ого, це ж чудово! – вигукнула Намі і аж засяяла. – Боже, як же це романтично…
Міраі зніяковіла.
- Нічого подібного! В такий день викладачеві дозволяється прийти в парі зі своїм студентом. І… мені потрібна сукня…
- Ей!!! Ми з тобою весь день сьогодні потратили на магазини, а ти тільки зараз говориш про сукню?!