Глава дев’ятнадцята
Англійка
Минуло майже два місяці відтоді, як Міраі перейшла на навчання до Яна. Вона приходила кожного дня і старанно виконувала всі поставлені викладачем завдання. Дівчина швидко навчилась на відстані переміщувати невеликі предмети, підпалювати із нічого вогонь, змінювати колір речей, відновлювати їх фізичні чи хімічні пошкодження і навіть трансформувати одне у інше. Також добре освоїла атаку шаровими кулями і навчилась ставити захист – так зване заклинання-щит. Сам захист не є видимим, але недоступний для магії низького і середнього рівня. Простіше кажучи, маги, які не можуть використовувати свої здібності без стороннього джерела енергії, а також деякі маги із природженими здібностями не проникнуть крізь такий щит. Також достеменно вивчила чимало важливих заклинань і способи приготування зілля до них. Основним напрямком вона вибрала саме словесну магію, тобто заклинання – Ян на цьому добре розумівся та і їй подобалось, можна було добре пофантазувати. В чомусь це навіть мистецтво!
- Яне…
- Мм?
- Розкажи мені про себе.
Ян здивовано глянув на Міраі. Вона сиділа в його кабінеті за столом і розписувала формули приготування відновлюючого зілля. Запитавши, просто поклала ручку і приготувалась почути цікаву розповідь.
- І… що ж ти хочеш почути?
Та раптом у двері постукали. Ян, очевидно, нікого не чекав і вони здивовано переглянулись.
- Відчинено!
В кабінет ввійшла світловолоса дівчина із пишними кучерями, підв’язаними ззаду великим бантом, одягнена в коротке сіро-коричневе пальто і закутана об’ємним рожевим шарфом, в зелених коротких чобітках на високих підборах. Виглядала вона надзвичайно елегантно і вишукано, навіть аристократично.
- Яне! – та дівчина просто сяяла від щастя, розпливаючись у широкій усмішці, і кинулась обіймати його.
- Есс?! – викладач раптом застиг від подиву і витріщився на неї.
- Я так рада тебе бачити! – вигукнула вона.
Міраі приголомшено дивилась на цих двох, особливо на реакцію Яна – він і сам настільки був радий бачити Есс, що такого виразу його обличчя вона ще не бачила. Це її надзвичайно здивувало і вона навіть відчула себе незручно, спостерігаючи їхні обійми. Та зненацька її мозок вибухнув шаленою здогадкою.
«Дівчина його чи що?!» - Міраі сама не могла повірити в те, про що подумала. «Дівчина у Яна?! Це ж на грані неможливого – у такого нахабного і дратівливого егоїста не може бути дівчини, точно!»
Та раптом Ян помітив реакцію Міраі і аж зніяковів.
- О, Есс, познайомся – це моя «особиста» студентка – Юнарагі Міраі… - якимось тремтячим голосом невпевнено сказав він. - М… Міраі, це моя кузина із Англії, Екторíна. Я називаю її Есс…
Якусь хвилину Екторіна уважно розглядала дівчину з відкритим ротом.
- Гм… Міраі? – здивовано і захоплено вигукнула англійка. – Та сама Міраі?!
- «Та сама»? – Міраі ще більше здивувалась не дуже зрозумілому її означенню і допитливо глянула на викладача.
- Ого, яка ти красуня! – в захваті щебетала Есс.
Ян ніяк не очікував такого від сестри. Він розповідав їй якось про Міраі, але ж не думав, що вони зустрінуться і Есс уточнить, чи це справді та сама Міраі.
- Ем… - Ян знітився. – Ну… я розповідав Есс, що мені дісталась одна з найкращих студенток Академії, на що я не розраховував… - розгублено почав пояснювати він. Екторіна глянула на нього і зрозуміла, що, піддавшись емоціям, сказала не те, що треба, тобто те, що Міраі, очевидно, ще не знає.
- Ага, ага! – вона швиденько прикрила брата і добродушно широко усміхнулась.
- О… - Міраі посміхнулась їй у відповідь. – Тоді – приємно познайомитись.
- А ти яким вітром тут?! – здивовано запитав Ян сестру.
- Ах, я приїхала сюди за направленням із Англії, проходитиму практичний курс.
- Он як?! Молодчина. До Ширао?
- Ага! – радісно посміхнулась Есс.
- А чому нічого не сказала, я б тебе зустрів… - вдавано ображено промовив Ян.
- Ну що ти! Міс Мізу відправила за мною авто, отож я дісталась без проблем.
- Ні, ну це не чесно! – він насупився. – Я не так часто тебе бачу, щоб залишати мене задоволення частіше побути з тобою!
- Ем… мабуть, я залишу вас, - Міраі зібрала свої записники і піднялась, - Яне, зайду вже завтра.