- А… - викладач хотів було щось сказати, та кузина швидко повернулась до дівчини.
- Міраі, давай завтра зустрінемось? Ти ж не проти, правда? Боже, я така схвильована! – захоплено звернулась до неї Есс.
- О, звичайно ні… - щиро усміхнулась Міраі, якій уже сподобалась ця дівчина. Англійка на радощах аж кинулась її обіймати. Міраі це геть спантеличило.
- Ура! Тоді, до завтра! Чекатиму з нетерпінням! – схоже, вона була вкрай щаслива, познайомившись із студенткою брата.
Тільки-но Міраі зникла за дверима, як Есс кинулась до Яна.
- Ти чого не сказав мені, що Міраі твоя студентка?! – пошепки насварилась вона на брата. – І, вона що, не знає нічого?!
- Есс, якби ти мене попередила, що приїдеш у Японію та ще й заявишся у Академію, то я б тобі розказав! – роздратовано мовив Ян.
- Але ж я й подумати не могла, що зустріну її тут… - розгубилась вона. – А що Хатае?
- А що Хатае? – перепитав її Ян.
- Ну… вона ж його наречена…
- Вже ні… - Ян сухо перебив сестру.
- Щ.. що?! – ці слова приголомшили Есс. – А що сталося?
- Присядь… - Сандервік важко зітхнув, сів за стіл і понурився.
- То що сталось, Яне? Чому вона на навчанні у тебе? – Есс умирала з цікавості.
- Він навчав її рік, а потім відмовився.
- Але чому? – кузина ще більше здивувалась.
- Ох, це довга історія… Якщо в двох словах, то – по нього прийшла інша жінка і він не зміг їй відмовити.
Есс просто відняло мову.
- О господи, я знала, що Хатае безхребетний… - розчаровано протягнула вона і за мить засяяла на обличчі. – Яне… це ж твій шанс!
- Ні! Ні і ще раз ні!! – грізно промовив він, тицьнувши пальцем у обличчя Есс. – Я давно викинув її із голови. Тепер вона для мене лише студентка, закінчу її навчання і «до побачення!»
Екторіна не очікувала такої відповіді і розгублено дивилась на брата.
- Ти ідіот! – розлючено гримнула вона. – Справжній бовдур! Боже, ще гірше, ніж Хатае…
- Годі! Не треба мені твоїх нотацій! Я все вирішив сам і це стосується тільки мене… - Ян вже розсердився на сестру. – Я не заслуговую її… І сказати про те, що то був я, не наважуюсь… Уявляєш, що вона скаже, коли про все дізнається?!
- Гаразд, гаразд… - неохоче погодилась Есс і миттєво перемінилась у знову щасливу сестру. – Ну, не злись, я все-одно рада бачити тебе! – і вона широко посміхнулась.
Наступного дня Міраі та Намі зустрілись із Екторіною у коридорі. Янова кузина, як і вчора, світилась від щастя, а коли побачила Міраі, ще більше зраділа і миттю кинулась до неї.
- Знаєш, це може здатись підозрілим… - невдоволено буркнула до неї Міраі.
- Ну годі тобі, не сердься. Просто Ян багато мені про тебе розповідав, от я і чекала нашої зустрічі з нетерпінням… - винувато опустила голову Есс. Міраі добродушно їй посміхнулась.
- Ти така безпосередня… О, це моя подруга Намі Юкі, познайомтесь.
- О, про тебе я теж чула! – вигукнула англійка.
- А? – здивувалась Намі.
- Ян мені розповідав. Я - Екторіна Морріс, двоюрідна сестра Яна. Мене сюди перевели із Англії на два тижні проходити практичний курс, я навчатимусь у Ширао. А ти ж студентка Аято?
- Що? Ти і Хімуру-сенсея знаєш? – поцікавилась Міраі.
- Ага. Коли ми з мамою приїжджали до братів у Японію, то познайомились із Аято і Ширао, отож я добре їх знаю! Ох, я так захоплююсь вами обома! – вона аж зашарілась. – Ви одні з кращих студенток Академії…
- А ти, напевне, одна з кращих у Англії, раз потрапила сюди на практику, та ще й до Мізу-сан. Вона не часто приймає іноземних студентів, переважно їх віддають комусь із звичайних викладачів… - задумливо промовила Намі.
- О, дівчата, давайте кудись сходимо після занять? Звісно, якщо ти не проти, Намі-тян? Міраі ще вчора мені пообіцяла! – благально подивилась на них Есс.
- Авжеж, думаю, Ян мене відпустить…
- А я не знаю, у мене сьогодні багато справ з індивідуального плану, та і Аято-сенсей не такий добрий… - якось трохи розчаровано зітхнула Намі.
- О, Аято! – вигукнула Есс, помітивши професора і миттю підбігла до нього. Він не очікував її появи тут, а тому не міг приховати радісного здивування. Між ними швидко зав’язалась привітна розмова.
Дівчата приголомшено дивились на неї.
- Вона така відверта… У нас же не прийнято так поводитись… - спересердя бурмотіла Намі.