- Що тут сталося? – Міраі раптом почула грізний голос Ширао, тільки-но Аято та Намі відійшли. Слідом за нею рішуче ступав Хатае. Він був дещо схвильований. Дівчина застигла, побачивши його, та очі її колишнього викладача дивились на неї і ніби не бачили. Міраі відчула себе незручно поруч із ними, але директор була трохи розгніваною, отож дівчина тремтячим голосом сказала:
- Екторіна… я зустріла її тут і вона несподівано знепритомніла. А ще на її шиї були якісь дивні сліди.
Ширао, видно, зовсім не сподобалось почуте і вона ще більш занепокоїлась.
- Де вона? – грізно запитала директор.
- Аято-сенсей забрав її…
Ширао швидко попрямувала у кабінет професора Хімури і слідом за нею поспішив і Хатае. У вестибюлі вже зібралось багато здивованих і наляканих студентів, які підняли помітний гомін, незважаючи на те, що продзвенів дзвінок про початок заняття. Міраі швидко ковзнула поглядом по розкладу, і побігла в аудиторію, де вів заняття її викладач.
- Яне! – задихавшись, ввірвалась вона. – Екторіна… з нею щось не гаразд…
- Де вона? – Ян пополотнів.
- У Аято… - і вибігла назад у коридор. Слідом за Міраі вибіг викладач і, схопивши її за руку, перемістився просто у кабінет професора Хімури. Коли вони з’явились, там уже були Ширао та Хатае. Вони стояли над Екторіною. Глянувши на неї, Ян вжахнувся. Він підійшов до сестри, не відпускаючи руку Міраі і гнівно сказав:
- Відійдіть всі, негайно! – а потім повернувся до своєї студентки і прошепотів. – Мені знадобиться твоя допомога. Заплющ очі і нізащо не відпускай мою руку!
- Чим це допоможе? – запанікувала Міраі.
- Просто… довірся мені… - чомусь ці слова здивували Міраі, але вона миттю заспокоїлась. Авжеж, вона довіряла йому, адже на Яна завжди можна було покластися. Викладач міцно стиснув руку дівчини своєю, а другу простягнув над кузиною і його очі яскраво засяяли. Раптом під його ногами на підлозі почали проступати такі ж сяючі візерунки у формі безкінечності, наче з’єднуючи його зі студенткою. Ян тихо, але владно шепотів заклинання, очевидно якоюсь давньою англійською чи, може, саксонською. Як тільки він почав говорити, візерунчаті плями на тілі Есс теж почали світитися. Чим сильніше і швидше він говорив ті слова, тим швидше почала зникати синява. Міраі відчувала такий бурхливий потік енергії, що їй аж закрутилась голова і пекли очі. Вона здогадувалась, що вони, напевно, сяють, та не могла їх розплющити. Та енергія наповнювала все тіло Міраі, розходилась венами і аж до кінчиків волосся. Таке дивне відчуття – польоту чи невагомості… Нарешті Ян закінчив і вона, відчувши землю під ногами, упала на коліна.
- Все гаразд… я в нормі. – тихо сказала вона і схопилась за голову. Рука, за яку тримав її викладач, теж боліла. Намі підбігла до неї і допомогла підвестись. Хатае теж спробував був щось зробити і ступив крок уперед, та Ширао його зупинила і він лише спідлоба поглядав на Яна та Міраі із болем, що явно відображався на його обличчі. Очевидно, він шкодував про те, що скоїв і зараз заздрив братові. Аято лише здивовано роззявив рот. Він вперше бачив таку прекрасну співпрацю і йому на мить здалось, що Ян та його студентка одне ціле, згусток неймовірної енергії, який може перевернути весь світ з ніг на голову. «Вона неперевершена… Я знав, що Ян – сильний маг, але вона… надто цінна…» - Аято заворожено роздумував над тим, як багато пройшло мимо нього у той день на розподілі…
Лише Ширао незворушно спостерігала за всім, перебираючи в голові щось своє. Її наче не дуже й стосувалася ця подія із кузиною Сандервіків - директор ніяк не могла скласти всіх у єдиний пазл. Її дивувало, що Хатае так просто відмовився від настільки сильної студентки, проте тішило, що вона не помилилась, віддавши її другому Сандервіку.
- Її потрібно перенести у мій кабінет. – Ян глянув на Аято. – Лише там я зможу щось зробити. Ти повинен піти зі мною – Есс непритомна, тому я не можу просто переміститись із нею. Доведеться йти коридором.
- Звісно, я піду з тобою. – Аято впевнено рушив до дверей. За ним ступила Ширао, а Хатае і не ворухнувся, не зводячи очей із Міраі. Та вона й не помітила того його пригніченого погляду.
Ян узяв сестру на руки і піднявся. Видно було, що Хатае сильно непокоївся не тільки через гармонію між братом і колишньою студенткою, але й за саму Екторіну, проте зробити він нічого не міг, оскільки його спеціалізація не дозволяла цього. Ніяким зіллям без заклинання не можна було б витягнути Есс із цієї неприємності, та і цього було б замало. Потрібна була сильна природжена магія і він такою не володів. Та й життя кузини вже було в руках Яна і Хатае повністю довіряв йому, тому більше й не намагався щось зробити. Тим паче, у брата є сильна підтримка – Міраі. Та саме це його непокоїло найбільше.