- Шкода, що я не можу швидше… - з провиною у очах сказав Аято.
Нарешті напій був готовий. Чоловіки підійшли до Есс і обережно відкрили їй рот та влили зілля.
- Тепер заклинання! – Ян підняв праву руку над сестрою і приготувався. Його очі знов засяяли, а під ногами з’явилося магічне коло. Цього разу він збирався зробити все сам, адже зауважив, що Міраі не в дуже доброму стані, щоб йому допомогти. Та вона раптом швидко підійшла до нього і взяла за другу руку.
- Ні, Міраі, я сам… - він здивовано глянув на неї. Дівчина заперечливо похитала головою.
- Я впораюсь… Просто довірся мені...
Ян аж забув на секунду, яке заклинання мав промовити. Та миттю взяв себе в руки і почав ритуал відновлення. Міраі зосереджено заплющила очі і міцніше стиснула руку Яна. Це додало йому більше впевненості і слова заклинання, які він говорив, злітали з його вуст голосніше і більш владно. Міраі була провідником між Яном та його сестрою, а також деяким бар’єром що захищав потік енергії від відхилення та направляв точно у потрібному напрямку. Та це віднімало багато сил і у самої Міраі.
Нарешті Ян закінчив своє заклинання і магічне коло раптом зникло. Цього разу Міраі не упала. Вона просто нерухомо стояла, широко розплющивши очі і дивилась перед собою. Її очі теж сяяли, до того ж значно яскравіше, ніж до цього. Це вже було не просто слабке мерехтіння, а повноцінне сяйво бездонних очей Міраі.
- Ти як? – Ян глянув їй у сяючі очі і здивувався.
- Добре. Цілком. – впевнено відповіла вона.
Ще якусь мить він розглядав те світло у очах студентки, а потім присів біля сестри і, нахилившись над нею, почав пильно приглядатися. Колір шкіри дівчини і температура тіла стали нормальними, плями зникли. Аято розгублено спостерігав за всім, що відбувалося, і думки його перетворилися у суцільний хаос. Але він швидко опанував себе і теж підійшов до Екторіни.
- Схоже, у нас все вдалося… - задоволено вимовив він. – Чи не так?
- Авжеж, але їй потрібно буде кілька днів добре відпочити та деякий час старанно відновлювати свій магічний потенціал… - задумано промовив Ян. Міраі присіла поруч на підлогу, слухаючи розмову викладачів. Вона якось надто добре себе почувала, ніж мала би.
- Я радий, що все обійшлося. Залишилось дочекатися, коли вона отямиться. – Хімура-сан піднявся і потер очі. – Гаразд, я піду.
- Дякую, Аято… - обізвався Ян.
- Ну що ти… - професор посміхнувся і пішов із кабінету.
З якусь хвилину Ян мовчав, а потім обернувся до Міраі.
- Здається, тобі я винен особливе «спасибі»…
- Е? Про що ти, Яне, я нічого такого не зроби…
Та викладач не слухав її. Він узяв Міраі за руку і ніжно поцілував тендітні пальці. Від такої несподіванки дівчина аж завмерла, почервонівши до самих вух.
- Я нічого б не зміг зробити без тебе. Спасибі тобі, Міраі… - Ян говорив з такою вдячністю, що її серце ледь не вискочило з грудей від хвилювання. Вона розгублено відвела погляд.
- Може, кави..? – несміло запитала вона після деякої паузи.
- Ага…
Міраі підвелась і відправилась за кухонний стіл.
«Що ж ти робиш, Яне..?» - його губи були такими гарячими, що вона й досі відчувала той поцілунок. Дівчина не могла зосередитись і вона подумала, що Ян може почути, як шалено б’ється її серце. Сяк так приготувавши каву, Міраі невпевнено підійшла до нього і присіла поруч та подала чашку.
- Ось… - але викладач й не глянув на неї, заглибившись у роздуми. Швидше за все він думав про те, хто міг вчинити таке з його сестрою, але, очевидно, і Ян, і Міраі знали, хто б то міг бути. Міраі вкрадливо розглядала його зосереджене обличчя. В цей момент він здавався їй просто неймовірно привабливим – ця легка розгніваність лише прикрашала його. Таким сильним магом, можна було тільки захоплюватися і саме ці почуття він викликав у дівчини найперше.
- Яне… ми маємо придумати спосіб, як зупинити цю жінку…
Він здивовано глянув на свою студентку.
- Нора… Чомусь я думаю, що за нею стоїть ще хтось…
Така відповідь була неочікуваною для Міраі. Розгубившись, вона й придумати не могла, хто б то міг бути.
- Хатае..? – приголомшено припустила вона.
- Не думаю… Скоріш за все цей хтось не із Академії… Я просто не впевнений, що вона сама це робить.