Міраі задумалась.
- Якби вона діяла сама, то була б обережнішою?
- Розумієш… Маг-мисливець, коли діє сам, у своїх інтересах – діє так, що годі й підкопатися. А коли діє за чиїмось наказом, то мусить робити так, як йому виходить, часто наосліп. Очевидно, гонорар за виконану роботу надто високий… - Ян на мить знову замислився.
Його здогадки уже зовсім спантеличили дівчину. А й справді – Нора, як здавалося Міраі, не така вже й безрозсудна. Вона виконує чиїсь вказівки – ситуація стає дедалі заплутанішою і підозрілою. Виходить, ця жінка з’явилась в Академії не тільки заради Хатае; що, як вона полює і за здібностями Міраі?
Весь вечір Ян та Міраі просиділи біля Екторіни. Нарешті він, стомившись, схилив голову на стіл і заснув. Кілька хвилин дівчина дивилась на його умиротворене обличчя, а потім підійшла до Есс і присіла поруч. У каміні тріскотів вогонь і дівчина, задивившись на нього, мимоволі поринула в роздуми про те, хто б міг бути спільником бібліотекарки. Та в її стомлену уяву не приходило ніяких нових здогадок. Її відволік ледь чутний стогін Екторіни. За мить вона відкрила очі.
- Міраі… - ледь чутно промовила вона і посміхнулась.
- Есс, нарешті ти отямилась! – зраділа вона. Міраі нахилилась над англійкою і приклала руку до її чола. – Як ти почуваєшся?
- Не знаю… добре мабуть. А де Ян?
- Він заснув… Я так рада, що з тобою все гаразд! – Міраі аж сльози на очі навернулись. – Ти змусила нас добре похвилюватись…
- Пробач… - винувато прошепотіла Екторіна.
Почувши крізь сон розмову дівчат, Ян прокинувся і схвильовано присів біля неї на підлогу, цілуючи руки сестри.
- Люба моя… я так злякався… - пригнічено мовив він.
- Зі мною вже все гаразд…
- Ти можеш розповісти, що з тобою сталося? – запитала Міраі.
- Я… я не пам’ятаю нічого… - дівчина насупила брови, намагаючись пригадати. Ян та Міраі перезирнулися.
- Не хвилюйся, я знайду винних, чого б це мені не коштувало! – злісно запевнив він сестру.
Глава двадцять перша
Справжній Ян
Наступного дня Міраі встала рано. Оскільки то був вихідний, вона вирішила залишитись біля Есс. Коли прийшла в кабінет Яна, він зустрів її напівсонний на порозі.
- Міраі? Мм… ти чого так рано?
- Сьогодні я доглядатиму твою сестричку! – добродушно посміхнулась вона. – А тобі потрібно відпочити, виглядаєш кепсько. – Міраі пройшла повз нього і присіла біля Екторіни. – Як ти сьогодні?
- Я набагато краще, а от Ян не спав майже всю ніч… - занепокоєно глянула на нього кузина.
- Годі вам, зі мною все в порядку… - роздратовано відповів він і позіхнув. – Я у місто, потрібно дещо купити. – буркнув викладач і почав збиратися.
Коли Ян вийшов із кабінету, Міраі розпалила у каміні вогонь, а потім взялась готувати сніданок. Есс лише мовчки спостерігала за нею. Вона думала над тим, що залишилось зовсім мало часу її перебування у Японії і від цього дівчині стало трохи сумно. Якби ж Ян та Міраі були б трохи ближче, щоб можна було бачитись частіше…
Діставши із холодильника всі необхідні продукти, Міраі прийнялась готувати ми́со-суп і мідзута́кі17.
- Скоро Різдво... А як святкують його тут? – якось ностальгічно запитала Екторіна.
- А? Ну… Так як і в Європі, напевне… Ялинка, подарунки… Ми з батьками відвідуємо католицьку церкву.
- Справді? Точно, у Сендаї багато католиків…
- Ні, ми живемо у передмісті Токіо. Але там теж є церква неподалік.
Екторіна посміхнулась і змінила напрямок розмови.
- Я сумуватиму за Яном, коли повернусь додому…
Міраі глянула на дівчину. Її завжди цікавило, як у Яна склалися такі чудові стосунки із сестрою. Здавалося, що він не надто любить жінок і поводиться з ними надто грубо. Вона підійшла до Есс і присіла поруч.
- Розкажи мені, який він? – невпевнено запитала Міраі і зніяковіла. Англійка здивувалась такому запитанню і знову посміхнулась.
- Як багато ти про нього знаєш? – запитала у свою чергу.
- Ну… Не так вже й багато. Наше знайомство із Яном почалось не найкраще. Спочатку він був абсолютним грубіяном і сказав, що я його дратую і щоб краще не попадалась на очі! – розгнівано відповіла вона.
- А-ха-ха! – розсміялась Есс. – Це в його стилі.
- Але ж він сказав це дівчині, яку зовсім не знав! – обурилась Міраі. – А потім цій дівчині ще довелось стати його студенткою, що йому, очевидно, теж не дуже сподобалось…