Глава восьма
Страшилки міс Грейвуд
У вестибюлі натовп усе більшав й більшав. Довелося вистояти добрячу годину, аж поки на сходовій площадці не з’явився сер Юго. Виник просто нізвідки. Зрештою, Юі вже бачила такі переміщення у «Єві», то ж її це не так вже й дивувало. Зате в залі багато хто охкав від захвату. За кілька секунд до нього спустилась сходами зліва міс Лілліан. Директор стояв так само непорушно, як деякий час назад на тому ж місці грізний страхітливий наглядач. Вигляд у директора був нічим не добріший, ніж у Сорена Сандервіка. Ще трохи згодом просто посеред натовпу так само нізвідки стали з’являтись постаті із сяючими напівпрозорими крилами, які одразу складали за спиною, і ті перетворювались у коштовні сріблясті мантії із капюшонами. Тільки-но з’явившись, вони повільно піднімались сходами і ставали поруч директора та міс Лілліан. Всі вражено спостерігали це дійство, не приховуючи захоплених вигуків. Тими постатями були викладачі Академії – чоловіки і жінки різного віку, різної зовнішності. Лише уніформа в них була однакова. Під мантіями чоловіки були одягнені в чорні костюми із жилетами та білосніжними сорочками, зав’язаними тонкими краватками; жінки – у чорні або кремові блузки із мереживними рюшами на грудях та довгі спідниці темно-зеленого або чорного кольору. Усі вони виглядали настільки неперевершено, що аж подих перехоплювало. Навіть у сендайській Академії викладачі не були такими вишуканими.
Тільки-но усі вони вишикувались, озвався директор дзвінким і владним голосом. Він привітав присутніх і сказав, що невдовзі будуть оголошені результати складеного вступного іспиту.
Далі він розгорнув довжелезний сувій і представив кожного із викладачів. Їх було близько півтори сотні. Серед названих імен та прізвищ Юі вловила кілька не зовсім англійських, як їй здалося, і точно два японські. Це її навіть трохи здивувало. Опісля сер Юго пояснив, що на кожного студента першого навчального року припадає один особистий викладач, а решта студентів розподіляється між іншими викладачами приблизно по 4-5 на кожного. «Це немало» - думалось Юі. До того ж – кожному такому студентові випадає лише один день занять в тиждень. Зате першого навчального року – кожного дня. Дівчині аж зле зробилося, коли подумала про такий графік. Проте навчання її ніколи не лякало. Головне, аби наставник був не з найгірших.
Зрештою, викладачі розійшлись. На площадці перед статуєю ангела залишився лише директор. За кілька секунд до нього підійшов наглядач і вони знову про щось тихо перемовлялися. Цього разу Юі не вдалося почути й жодного слова.
- Упевнений? – запитав Сорена Юго.
Сорен пильно ще раз приглянувся до Юі.
- Так. – тихо відповів він.
Раптом очі директора засяяли і він протягнув уперед розпростерту долоню. Вслід за цим перед сходами різко спустилась униз підвішена до стелі оксамитова штора, на якій золотистими літерами почали одне за одним з’являтися імена студентів, яким вдалося скласти іспит.
- Юі Сузуран! – голосно сказав директор і першим у списку з’явилось саме її ім’я.
Юі аж заклякла від здивування. Вона не знала, радіти їй чи ні. Якось аж моторошно стало. Тільки-но пролунало її ім’я, Сорен одразу ж зник, зблиснувши очима. Юі це помітила і мимоволі пригадала слова Енн. Дівчина сказала, що того чоловіка варто найперше остерігатися. «Справді? Та тут чи не кожного потрібно остерігатися…» - перелякано думала вона собі.
Почувши ім’я подруги, Хотару та Натсумі здивовано поглянули на неї. Юі й сама у відповідь не менш здивовано зирнула.
- Нічого собі… - якось аж роздратовано буркнула Хотару.
Кількома рядками нижче з’явилось і її ім’я та прізвище, а згодом і Натсумі. Десь у самому кінці висвітилось й ім’я ще якоїсь Зої та Енн, на що остання неприховано втішилась.
- Що ж, вітаю. – якось сухо озвалась Хотару, підійшовши ближче до Юі. – Ти очолюєш список нових студентів першого навчального року у британській Академії Магії. Я навіть трохи заздрю.
- Годі тобі… - притишено відповіла Юі. – Я й сама не уявляю, чому перша у списку. А ще я взагалі не упевнена була, що складу той клятий екзамен…
- Зрештою, ми всі пройшли. – радісно додала Натсумі. – Чи є різниця, в якому порядку?
- Й справді. – погодилась Хотару.