- Du insisterede på, at Hugo tog pigen? (Це ти наполіг на тому, щоб Юго її прийняв?) – запитала Ліллі і, глянувши на Сорена, зрозуміла все. – Jeg håber, at du ikke tager fejl... Hvad tror du, hvem de skal give det? (Лиш би ти не помилився… Як думаєш, кому її віддати?)
Уперше в житті Сорен пошкодував, що він не викладач, а лише наглядач, і розчаровано опустив голову.
- Selvfølgelig. (І справді.) – Лілліан наче прочитала його думки. – Bare rolig, jeg er nødt til at opfinde noget. (Не хвилюйся, я що-небудь придумаю.)
- Hvad? (Що?) – здивувався хлопець. – Du kan ikke tage hende til ham? (Ти не візьмеш її на себе?)
- Selvfølgelig ikke! Jeg vil ikke være involveret. Vi ved ikke, hvad pigen var kun på grund af det faktum, at du spurgte. Nu hvad med det at gøre? Nej, nu er det din legetøj. (Авжеж ні! Я не збираюсь в це вплутуватися. Досить уже й того, що ми прийняли невідомого кого за твоїм проханням. А тепер ще й морочитись із нею? Ні, це вже твоя справа.) – твердо відказала управляюча.
- Men... Lilly! (Але ж… Ліллі!) – Сорен аж запанікував. – Hugo ikke tage det, han lærer ikke eleverne! (Юго теж не захоче, він узагалі не приймає студентів!)
- Jeg kan kun finde hende en god lærer. Alt andet vil du nøjes dig selv. (Я можу лише знайти їй доброго викладача. Решту будеш залагоджувати сам.)
Слова Лілліан помітно розізлили Сорена. Та він нічого їй не відповів, подумавши, що й сам в змозі розібратись з усім. Потрібно лише трохи часу, аби щось придумати. То й що, якщо вона потрапить до якогось іншого викладача, ніж до Ліллі? Головне, що залишилась тут, а все інше він якось вирішить.
Став поруч управляючої, ще грізніше зблиснувши очима. Та більше його непокоїло те, що він не розумів, що ж в Юі за здібності такі. І, однозначно, сильні. Такі сильні, що йому аж у очах темніло, коли на неї дивився.
Юі не знала, що коїться навколо. Що їй потрібно від того наглядача? Він аж зупинився, коли повз неї проходив, але чому? Що у ній такого, що притягує його замерзлий погляд?
- Знову вони про мене говорять… - перелякано озвалась Юі, скоса боязко поглядаючи на управляючу і наглядача.
- А? – перепитала Хотару. – З чого ти це взяла?
- Він так само говорив із сером Юго, коли обоє прийшли на екзамен… Цією незрозумілою мовою... Точно про мене, вони тоді так на мене витріщились і переглянулись, що я аж похолола.
Раптом до дівчат підійшла Енн і привітно посміхнулась.
- Пробачте, я випадково почула про що ви розмовляєте. Вони, - дівчина кивнула на Сорена та Лілліан, - говорили данською. Я трохи зрозуміла з того, про вони перешіптувались. Мій батько родом із Данії.
- А що вони сказали? – Натсумі якось і сама трохи злякалась.
- Управляюча сказала йому, що він даремно щойно шуму наробив. Ще я чула щось про те, що ти потрапила сюди за проханням Сорена, він сподівався, що твоїм особистим викладачем стане міс Лілліан, та вона відмовила йому і сказала, що знайде й без того гідного викладача для тебе. То ж не переймайся.
Краще б Юі цього не чула! З якого це дива її узяли за проханням Сандервіка? Енн зауважила її перелякане задумане обличчя і ледь посміхнулась.
- Тебе не просто так прийняли сюди, якщо за його проханням. – спокійно додала дівчина і подруги здивовано глянули на неї. – Просто так він ні за кого просити не буде. Очевидно, помітив у тебе щось.
- Помітив щось? – ледь не скрикнула Юі. – Що?!
- А, я ж не сказала тобі… Сорен має здатність бачити, у кого яка магія. Цим він і особливий. Завдяки йому усі ми тут. Він проходиться екзаменаційними кабінетами разом із директором і відбирає близько шістдесяти найкращих. Та якщо йому аж довелося умовляти директора, аби тебе прийняли, то це точно неспроста, кажу тобі… Тому, як я й казала раніше – краще його остерігатися. І ще: нікому не говори про те, що ти саме так сюди потрапила, інакше наживеш багато ворогів.
- А ти? – грізно звернулась до неї Хотару.
- А я що? Мені немає діла до того, чим узагалі тут займається наглядач й до нього самого. Не можу зрозуміти, чому він так привертає жіночу увагу… І справді, багато хто каже, що він красень під маскою, та це лише легенди, адже він нікому не відкриває свого обличчя. То має бути хтось дуже особливий. А, оскільки я не знаю, що під тією маскою, то можу сказати одне – жахіття та й годі! Краще подалі від нього, а то ще присниться... – і Енн добродушно засміялась.