«Під тією страхітливою маскою ховається вкрай чарівне обличчя, подейкують…»
«Кому доводилось бачити це обличчя? І тим не менше, вони праві… Але... чому він здійняв її переді мною? Що це означає?» - мимоволі подумала дівчина. Опанувавши себе, вона опустила голову.
- Ну, розповідай, що сталося. – тихо сказав Сорен.
- Я... Тобто... – нерозбірливо почала розгублена Юі. - Ну-у...
Сорен мовчки підійшов до столу, взяв склянку і відкрив кран. Набравши води, протягнув її дівчині.
- Пий. – наказав він.
Юі дивилась то на нього, то на склянку.
- Пий. – повторив Сорен. – Чи ти думаєш, що в мене з крана отрута тече?
Юі мовчки взяла склянку і швидко випила. За хвильку їй стало легше і вона продовжила.
- Пробачте, що я отак увірвалася... Просто... Я розумію, що тільки ви зможете мені допомогти...
- То що сталося? – нетерпляче, проте спокійно продовжив наглядач.
І Юі розповіла йому, що щойно відбулось на занятті. Звісно, Сорен анітрохи не здивувався. Він чекав того моменту, коли справи Юі підуть кепсько. Якусь мить він підбирав слова.
- Перш за все тобі доведеться перевірити, як у професора Етвуда справи і принести свої вибачення.
- Так, звісно...
- Решту, - провадив далі Сорен, - я залагоджу сам.
Юі здивовано глянула на нього.
- Завтра. А покищо посидь тут, заспокойся. Зроблю тобі якийсь чай з лаванди чи що... – бурмотів Сорен, ставлячи на вогонь чайник.
Дівчина все ще розгублено спостерігала за наглядачем й не могла ніяк усвідомити, як вона наважилась сюди прийти і чому Сорен зняв маску. І чи перед усіма, хто до нього заходить, він отак її знімає? Сказати, що шрами спотворювали його обличчя було важко, навпаки – Юі здавалось, що вони додавали його грізному образу більшої величності і трохи суворості. Їй навіть хотілося дізнатися, звідки вони у нього, та дівчина вирішила, що така цікавість буде геть недоречна, то ж краще нічого на рахунок цього не говорити.
Сорен, заваривши чай, поставив перед Юі чашку і сів поруч.
- Як тобі вже сказав Юго, здібності у тебе неконтрольовані. Сьогодні ти сама у цьому переконалась. Та все не так погано, як ти собі думаєш. Тобі потрібна людина, яка зможе допомогти тримати магію за вуздечку.
Юі понуро втупилась в свою чашку із чаєм і невпевнено погоджувалась із його словами. Директор Академії наполягав на тому, щоб її наставником у цьому був Сорен, проте Юі цього не хотілося. І чому це не може бути міс Мунссен? Що в Сорені є такого особливого, що з цим завданням впорається лише він?
- Ти, мабуть, хочеш знати, - продовжив хлопець, - чому саме я маю тобі допомогти в цьому?
Юі здивовано поглянула на нього. Неначе думки її прочитав.
- А тому, що я єдина людина в цьому місці, що бачить здібності інших. Твоя особиста викладачка не допоможе, бо не знатиме, з чим має справу.
- Але… сер Юго сказав, що ви не побачили в мені нічого, окрім темряви…
- Темрява ще не означає, що в тобі нічого немає. Цього просто не видно, як у безмісячну ніч. Зате відчутно. Твій магічний потенціал такий сильний, що змушував мене просто застигати на місці, тільки-но я проходив повз тебе… - Сорен на мить задумався. – Не хвилюйся. Будь-яку темряву можна розсіяти і я впевнений, що мені це вдасться. Та наполягати я не буду, то ж рішення приймай сама. Хочеш – спробуй навчитись контролювати себе самотужки.
Юі ошелешено дивилась на наглядача. Ну і що ж їй робити тепер? Спробувати самій? Та вона ж уявлення не має, як це робити!
- Я… піду вже… - тихо промовила вона і встала зі стільця.
- Що ж, - байдуже відказав Сорен, - як надумаєшся, приходь завтра після занять у міс Ягге.
Юі мовчки вийшла і, похнюпившись, попленталась у Академію. Вона не знала, що їй робити. На мить навіть пошкодувала про те, що пішла до Сорена. Вона ж потрапила у Академію за його проханням, бо її магічні здібності, видно, дуже його зацікавили, але тепер він просто байдужий. Подумавши про це, Юі захотілося, щоб тітка Нора була поруч. Дівчина була впевнена, що саме вона б і допомогла. І тут пригадався їй Дортерус. А він ж іще говорив, що міг би їй допомагати у навчанні. Сказав, що ніхто із викладачів у Японії не навчить її того, що знає він сам. Цікаво, наскільки сильніші викладачі тут? У світлі останніх подій Дортерус уже не був їй таким нестерпним. Куди гірша ситуація тут.