Ввійшовши у вестибюль, Хотару тихо схопила Юі за руку і вони зупинились. Натсумі та Енн йшли попереду і про щось собі говорили.
- Юі, - шепнула Хотару, - даремно ти Сорена уникаєш.
- Що…
- Кажу тобі – він точно захистив би тебе від Дортеруса…
- Не мели дурниць! – гнівно відповіла Юі. – Мені не потрібен жоден Сандервік! Для мене Сорен нічим не краще свого брата…
- Про що це ви там? – здивовано обернулась Натсумі.
- Ем, нічого такого! – Хотару вдала, ніби вони з Юі й не говорили про щось.
Уже на наступному занятті Енн пошепки звернулась до Юі, намагаючись щось розповісти.
- Бачила нового викладача? – Енн говорила з таким захопленням, наче поява Дортеруса в Академії неймовірно грандіозна подія. Юі аж здригнулась, коли почула це. Мабуть, треба їй розповісти, що цей неймовірний викладач, брат наглядача і є тим хлопцем, від якого вона втекла з Японії.
- Нового викладача? Це ти про кого? – Юі спробувала вдати, що не знає, про кого йдеться.
- Хіба Сорен не розповідав тобі про появу брата? – хитрувато перепитала Енн.
- Ти ж знаєш, я вже тиждень не спілкуюсь із Сореном. Та й чого б він мав мені про це розповідати?
Енн посміхнулась.
- Я згадала ім’я його брата - Дортерус Сандервік – найсильніший та найсправедливіший маг у цій Академії. Та й характер у нього вкрай нелегкий…
«Чи то я не знаю…» - подумала собі Юі і зітхнула.
- Як тільки стало відомо, що він повертається із Японії, - продовжила подруга, – про це шумлять чи не за кожним рогом.
- Авжеж. – якось невесело додала Юі. – Усі, напевне, з полегшенням зітхнули, коли він поїхав. А тепер повертається. Бояться його, бо казок наслухались.
Енн здивовано поглядала на подругу, що раз більше помічаючи обурення на її обличчі.
- Ти, мабуть звернула увагу, що за головним корпусом знаходяться п’ять основних відокремлених кабінетів? – запитала Енн.
- Так, викладацький кабінет директора, міс Лілліан та Сорена. Ще два пустують. П’ятий займе Дортерус. А ще один? – поцікавилась Юі.
- Центральний із них – кабінет леді Екторі́ни Мо́рріс-Е́берг. Вона – попередній директор і співзасновник Академії. Та зараз обов’язки директора виконує її син, сер Юго. Час від часу леді Екторіна з’являється у Академії, щоб перевірити, чи все тут належним чином. А ще кажуть, що скоро четвертий кабінет займатиме якийсь викладач із Данії.
- Чому у Сандервіків кабінети в числі відокремлених? При тому, що Сорен не викладач, а просто призначений наглядачем у Академії.
- Отож! Про це я й хочу тобі розказати. – Енн наче чекала на це запитання. – Усі вони – Сандервіки. Аристократичний рід найсильніших магів Англії. І, мабуть, не тільки. Сер Юго та міс Лілліан – троюрідні кузен та кузина Сорена із Дортерусом. Усі вони – неперевершені викладачі магії, окрім, звичайно, Сорена. Той, мабуть, вважав себе неповторним і не став навчатися на викладача, хоча в магії мало чим поступається іншим Сандервікам. Інша справа – Дортерус. Він поглиблює свої знання всіма можливими методами, недарма ж їздив у Данію та Японію. І мушу визнати, що успіхів він досяг неймовірно вражаючих.
Усе це Юі слухала уже з роззявленим ротом, їй аж дух перехоплювало. Ще так багато про це місце вона не знала.
- Те, що Сорен запропонував тобі додаткові заняття у ного робить тобі честь, принаймні тут так вважається.
Юі мовчки поглинула останні слова подруги. «Теж мені честь…» - зневажливо подумала. Їй не подобався Сорен хоча б тим, що ледь не убив її тоді, коли дізнався, що вона племінниця Нори Мі́лтон. Та от із Дортерусом ситуація зовсім інша, проте хтозна, чи краща. Він же був підопічним її тітки. Хіба не знав, що вона полювала на його батьків? «Авжеж, знає… Та зміг їй пробачити це, чи що? А чи, може, тітка, пообіцяла йому винагороду за те, що не чіпатиме її?.. Була б я на його місці – не знаю, в обмін на що пробачила б…»
Думки про загадкового Дортеруса не виходили в Юі із голови. Гадала, що відколи приїхала в Англію, все зміниться і Дортерус забудеться. Аж ось він знову поруч… Безперечно, вона мала б його боятися, та дівчині чомусь було геть ні каплі не страшно. Юі – його слабкість. Вона знала, що подобається Дортерусу і це додавало їй впевненості у собі.