Дортерус, йокаї і заплутані слова
Минуло кілька днів. Дортеруса Юі не бачила. І Сорена теж. Вона не знала, чи зустрілись вони вже і що відбулося. Та якби щось сталося – у Академії давно б про це шуміли.
- То що там чути? – зненацька підбігла Хотару.
Юі здивовано оглянулась.
- Про що ти?
- Ой, тільки не треба робити вигляд, наче ти не в курсі нічого! – обурилась Хотару.
- А я й справді не в курсі нічого. – спокійно відповіла Юі. – Я не бачила обох Сандервіків уже кілька днів. Зрештою, як і вас…
- Ех… - розчаровано протягнула подруга. – Я очікувала неймовірного ажіотажу навколо персони Дортеруса, а він просто взяв і зник кудись.
- Мабуть розгрібає пилюку в своєму кабінеті… - дівчат почула Енн і влилась в розмову.
- Тобто? – перепитала Натсумі.
Енн здивовано поглянула на дівчат.
- А ви що, теж нічого не знаєте? – і допитливо поглянула на Юі.
- Я ще нічого їм не розповідала. – ніяково знизала плечима вона.
- Дортерус зайняв крайній правий відокремлений кабінет.
Хотару із Натсумі вражено переглянулись.
- З якого це дива? – поцікавилась Хотару.
- Він – викладач. Професор магічного правознавства.
Дівчата ще більше здивувались.
- Хто? – перепитала не менш здивована Юі.
- Ти все правильно почула. Я ж казала тобі, що Дортерус Сандервік – найсправедливіший викладач Академії. Я думала, ти зрозуміла, про що я.
- Нічого собі… - захоплено прошепотіла Натсумі.
- Та це не все. – продовжила Енн. – Його друга спеціальність…
- Друга спеціальність? Серйозно? – аж скрикнула Хотару. – Він що, супер універсальний маг?
Енн лише посміхнулась.
- Саме так.
- То хто він ще? – тихо запитала Юі.
- Лікар. Зіллєваріння та заклинання. До того ж – найсильніші із усіх відомих.
Натсумі з Хотару не знали, що й відповісти. Так само і Юі. «Звісно… Якби я тоді послухала Хотару і розпитала його все як треба, то знала б. А я ж навіть не поцікавилась, наскільки добре він володіє магією…» - вона задумливо втупилась в підлогу і гадала, що її тітка мала рацію, коли наполягала подружитись із Дортерусом. «Яка ж я дурна, що не слухалась…» - картала вона сама себе. Зараз, мабуть, було б все інакше… Із Сореновою магією, що сидить у ній, явно щось не так. Вона сама це помічала і, відверто кажучи, її то вкрай непокоїло. Пурпурний відтінок магії таки означав щось недобре. Колір попередження…
«Лікар… Хтозна, може лікар зміг би мене вилікувати..?»
Авжеж, зміг би…
- Мені потрібно відійти… - якось невесело озвалась Юі до дівчат, згадавши, що залишила в бібліотеці книгу, потрібну їй на наступне заняття. Зрештою, їй і так хотілося побути зараз самій. – Забула дещо…
Вона повернула назад. Забравши потрібну книгу, вийшла у коридор і мимовільно підійшла до поручня балкону перед входом у бібліотеку. Сама ж бібліотека розміщувалась на другому поверсі просто над головним входом. Юі зупинилась посередині між двома центральними занавісами із гербами Академії. Навпроти на сходовій площадці стояли дві світловолосі жінки. Викладачі. Нічого особливого, проте чомусь вони привернули увагу Юі. На мить їй здалося, що у однієї із викладачів виднівся хвіст з-під мантії. І очі якісь не такі у них… Звірині наче.
Раптом хтось непомітно підкрався. Юі почула і оглянулась.
- Гарне місце для спостереження, чи не так? – добродушно озвався Дортерус, зупинившись поруч неї.
Саме цього Юі й боялась – зустріти його знову. Вона відчула, як серце забилося швидше. Дівчина сама не могла зрозуміти: збентежилась вона чи, навпаки, занепокоїлась. Хотілося втекти, не сказавши ні слова, та ноги наче приросли. Зрозумівши, що так і не зможе зрушити з місця, Юі кілька секунд боролась із собою, намагаючись заспокоїтись. Та вигляду все ж не подала і спокійно промовила:
- Усе, як на долоні.
Дортерус хвильку зацікавлено поглядав на неї.
- Та щось таки привернуло твою увагу… - хитрувато додав, на що Юі здивовано перевела погляд на нього. Не змігши заперечити, знову глянула на тих жінок.
- Вони… не знаю, що саме, але щось прикувало мій погляд до них… - дещо занепокоєно тихо сказала Юі.
- Оті, що на сходах? – уточнив хлопець.
- Так… Їх очі… - запинаючись, говорила Юі. – Наче якісь несправжні…
Дортерус лише загадково посміхнувся.
- Це професор Іна́рі-сан та професор Ю́гуре-сан. Кітсу́не 7 та оога́мі8.