- Чи не заблукала, Сузуран-сан? – озвалась вона до Юі в’їдливим голосом тітки Нори, лише трошки вищим. Вона стояла на нижніх сходинках, спершись ліктями на поручень, і глузливо посміхалась. Її славнозвісна гетерохромія12 виразно світилась блакитним правим та жовтуватим лівим очима.
Юі здивовано обернулась. Чого це кітсуне цікавиться нею? Та ще й якось так підозріло люб’язно…
- Ем… - завагалась Юі. – Просто не могла знайти потрібну аудиторію.
- То може варто було попросити Дортеруса Сандервіка? Як я помітила, він з вами часто зустрічається у цьому коридорі.
Слова Інарі геть насторожили Юі.
«Про що йдеться..?» - не могла зрозуміти вона. «Чи не про той випадок, коли Дортерус повертав пам’ять, показуючи фрагменти минулого на стінах цього коридору?»
- Якщо ви про той день, то Сандервік-сенсей просто намагався повернути втрачену пам’ять…
- Еге ж! – з боку коридору почувся голос Югуре. – І для цього вам довелося обійнятися.
Юі обережно відступила у бік вестибюлю, передчуваючи недобре.
- Кажи вже! – просичала кітсуне. – Що між вами?
Юі мовчала. Навряд чи вони повірять їй, якщо вона скаже, що нічого.
- Не хочеш говорити? – оогамі помалу підходила до дівчини.
- Мабуть, варто її змусити. – озвалась кітсуне нібито до Югуре-сан.
Юі це вже не на жарт розізлило. «Яке їм діло до того, що відбувається між мною та Дортерусом? Плювати я хотіла на ваші дурнуваті правила! Можна подумати, що ви їх дуже дотримуєтесь!»
- Це не ваша справа! – злісно озвалась Юі. – Я не порушила ніяких правил!
Югуре-сан лише роздратовано засміялась. Вона умить опинилась просто перед дівчиною і потягнулась рукою до її шиї.
- Не смій мене торкатися! – очі Юі гнівно запалали і вона різко відштовхнула оогамі убік. Ударила вона її настільки сильно, що Югуре ледве втрималась на ногах і вдарилась об кут стін коридору, залишивши там велику «вм’ятину». Зі стіни посипалась штукатурка.
- Що тут відбувається? – раптом зі сходів спустилась здивована Енн. Юі й помітити не встигла, як подруга тут опинилась і хто ще бачив, що відбувалося. А народу уже зібралось чимало і всі, завмерши, спостерігали за цим дійством.
- А от і наживка! – різко метнулась до дівчини Інарі і обвила рукою за шию так міцно, що Юі здалося, ніби Енн задихається. Кітсуне злісно зашипіла. – Кажи негайно! Інакше я просто відірву їй голову!
- Тут надто багато свідків! – озвалась Юі.
- Не забувай, хто ми! – грізно відповіла Інарі. – Чи здивуєшся ти, коли після всього присутні скажуть, що це ти винна у смерті подруги?
Раптом Юі згадала, яка в кітсуне справжня сутність. Напевне й зараз студенти навколо бачили геть не те, що насправді. Діяти треба було негайно. Лише злість й допомагала Юі. Це єдине, що підсилювало цю дивну магію у неї всередині. Вона зібрала всі свої сили і різко змахнула обома руками, неначе тримала у них невидимі катани. Раптом гостра стрічка пурпурної, не інакше, як демонічної сили Юі стрімко полетіла у йокаїв. Одразу у обох. В останній момент духи ледь встигли щезнути, та магія добряче зачепила що одну, що другу, і врізалась в сходи, сильно зруйнувавши частину з них. Студенти навколо перелякано охнули і відступились. Інарі відпустила Енн і дівчина лише бездиханно упала на землю. Та за мить йокаї знову з’явились перед Юі і Югуре одразу, ледь вспівши цілком матеріалізуватися, випустила в дівчину довгий край своєї мантії, більше схожої на юка́та13, який в повітрі витягнувся до вдвічі більших розмірів, і сильно штовхнула дівчину, відкинувши її майже до самого виходу.
- Годі! – раптом нізвідки з’явилась Лілліан, загородивши Юі собою.
Оогамі та кітсуне, переглянувшись між собою, спробували підступити ближче.
- Годі, я сказала! – знову прикрикнула управляюча, цього разу сердитіше і очі її засяяли. Йокаї, опустивши голови, відступили назад. Усі спостерігачі навколо перелякано завмерли.
- Геть з очей! Обидві! З вами я потім розберусь! – Лілліан присіла біля Юі, ухопила її за обидві руки, помітивши, як вони вмить дуже посиніли, і прошепотіла. – Ніколи, чуєш? Ніколи більше не використовуй цю магію! Ти ледь не убила йокаїв! А тепер заховай руки…
- Енн… вони збирались знести їй голову… - судорожно, зі сльозами на очах відповіла Юі і Лілліан здивовано витріщилась на неї. – Я мала їй допомогти… Це все через мене…
За якусь мить з’явився й Дортерус, приголомшено оглядаючи розгромлений вестибюль, коридор і частину сходів. Юі перелякано перевела погляд на нього. Навколо збиралось все більше й більше народу, так само здивовано оглядаючи Енн. Дортерус підійшов ближче до дівчини і присів біля неї, протягнувши руку.