- Нічого страшного не станеться. Просто погуляєш із ним десь, поговориш. Тільки постарайся зробити вигляд, що ти й справді зацікавлена у ньому, от тільки не перестарайся. А якщо щось піде не так – ти здатна йому добряче врізати, то ж тут я за тебе спокійна! – і Хотару із Натсумі добродушно розсміялися.
- Ви просто божевільні… - невдоволено буркнула Юі.
- Еге ж! Знай з ким зв’язалась!
Глава четверта
Побачення
- А що це ти раптом погодилась? – Террі підозріло зміряв Юі поглядом.
У приміщенні був лише він. Тітка Нора метушилась десь у Академії по своїх справах і геть забула, що до неї мала прийти Юі. В бібліотеці, як завжди, тьмяно горіла лампадка, освітлюючи чарівне обличчя Юі, і Террі не пропустив можливості трохи замилуватися. Бодай на тих кілька хвилин, які вона тут пробуде.
- Не знаю… Ти ж не відчепишся від мене, сам сказав. Та й, мабуть, варто дати тобі шанс, чому б ні… - Юі говорила зовсім непереконливо. Террі хотів був уколоти якимсь словечком, та утримався, допитливо приглянувшись до дівчини. Лиш би не передумала.
- Он як… - він зробив вигляд, що задумався. – Чи, може, тебе хтось переконав у цьому?
- Ні! – роздратовано й різко відказала дівчина.
- Гаразд, не злись ти так. Як на рахунок океанаріуму? Сьогодні десь о п’ятій.
- Домовились. – байдуже озвалась Юі і вийшла геть. Знали б її подруги, як важко далась їй ця коротка розмова. Ну не змогла вона приховати свою неприязнь до цього хлопця!
Тільки Юі пішла, як Террі поринув у роздуми. Якось на диво швидко вона передумала. Ще кілька днів тому поводилась так, неначе він півжиття їй зіпсував, а сьогодні то й геть інша. Проте, на обличчі Юі було добре помітно, що погодилась вона на побачення через силу.
«Що ж, Нора мене попереджала, що доведеться нелегко в спілкуванні з Юі. Треба добре постаратися, щоб вона змінила своє ставлення…» - роздумував собі він. Террі точно відчував, що ця дівчина не проста. Можливо, навіть та, яка йому потрібна.
Припленталась Юі до океанаріуму на двадцять хвилин пізніше зазначеного часу. Ще здалеку помітила Террі і від того її аж перекосило. Він демонстративно підняв руку і глянув у свій дорогий металевий годинник.
«Уже дратує…» - сердито подумала Юі.
Вона неохоче підійшла і мовчки зупинилась за кілька кроків від хлопця.
- Ти запізнилась аж на двадцять хвилин. – спокійно озвався він. – Ще роздумувала, йти чи ні?
- Добре, що взагалі прийшла… - буркнула дівчина.
- Гаразд, не страшно. Ходімо. – і попрямував уперед. Юі неохоче попленталась за ним.
У океанаріумі дівчина ще не була. Хоча думала, що краще було б відвідати таке місце без цього Террі. Бо коли усе зіпсує – буде геть погано… Та й що це з ним? Учора цей хлопець був точною копією тітки Нори, навіть слова ті ж використовував, а сьогодні… Якийсь надто спокійний. Може, його щось тривожить?
- Усе гаразд? – Юі сама не знала, чому це запитала. Та почати розмову якось треба було, адже завдання цього побачення полягало в тому, щоб довідатися про хлопця якомога більше.
- Чому ти запитуєш? – недовірливо запитав Террі.
«І справді, якого біса я це спитала?» - картала себе Юі.
- Ну-у… виглядаєш якось не так, як раніше. Начебто чимось занепокоєний.
Хлопець ледь помітно посміхнувся. Юі спіймала ту посмішку і навіть трохи здивувалась. Такої вона точно не сподівалась побачити. На цей раз то було навіть якось щиро.
- Ні, все добре.
А далі повисла мовчанка. Юі очікувала, що буде, мов на допиті, та Террі спокійнісінько собі мовчав. Вони неначе прийшли кожен окремо і понуро розглядали риб, що так само в’яло сновигали собі по акваріумах. І Юі не знала, що сказати. Насилу придумавши, вона знову озвалась.
- Отже, ти приїхав із Англії. Звідки саме? І чим ти там займався?
- Тобі й справді це цікаво? – перепитав хлопець.
Юі розсердилась.
- Авжеж, цікаво! Якого дідька, по-твоєму, я запитую?
- Вибач. Я просто ще й досі спантеличений тим, що ти погодилась зустрітись… Я приїхав із Лондона. Навчався магії в Британській Академії, що на півночі країни. Та зупинятись на досягнутому не збираюсь. До цього я відвідав Данію, де поглиблював свої знання і відточував майстерність древніх заклинань. А минулого року вирішив попрактикуватись тут. Чесно зізнатись – з тутешніх викладачів маги такі собі.
«Академія Магії у Британії… Це та, куди я збираюсь втекти… Правда ж?» - пригадала собі Юі.