- Так, так… - все ще розгублено мимрив Флам і тільки-но Юго щез, як він різко обернувся до Дортеруса і допитливо глянув у очі. - А ти ніколи не задумувався, як Юго та Юі схожі? Практично на одне лице.
Дортерус остовпів від слів кузена.
«Про що це він говорить..?» – миттю прокрутив у голові знову й знову. І мимоволі перевів погляд на Юі. Вона стояла неподалік і хлопець міг чітко роздивитися її обличчя. І справді… «Якщо зняти із Юго окуляри… і скуйовдити акуратно причесане волосся на голові… Практично на одне лице».
Флам все так само допитливо дивився на Дортеруса. Він бачив по його обличчі, як у того в голові аж кипіли роздуми, і думав, що це ж треба бути геть сліпим бовдуром, аби не помітити схожість директора та загадкової студентки із Японії, що й зовсім не схожа на азіатку. Таке ж саме срібне волосся, такі ж великі пронизливо-холодні сірі очі. Як дощове небо Англії. Неначе близнюки… Як же такий геніальний мозок брата не міг помітити цю феноменальну схожість?
- Та годі тобі… І справді не помічав? – Флам уже здивувався.
- Не вигадуй… - буркнув, відмахнувшись, Дортерус. – Нічого вони не схожі…
«Ага, просто визнати цього не хочеш… - єхидно посміхнувся сам собі данець. – А що робитимеш, якщо це таки правда? Що, як Юі безпосередньо пов’язана із Сандервіками? То ще нічого, що вона із Японії… Можна жити там, та не бути японкою».
Флам здогадувався, що така схожість випадковою не буває. Цікаво, чи могла б Юі бути Юго та Лілліан сестрою? Авжеж, авжеж – таке припущення вкрай сміливе, та натура Еберга дозволяла йому додумуватись навіть до такого.
- Слухай, - він наздогнав Сандервіка, - як думаєш, хто мені дістанеться? Ти ж знаєш тутешніх відмінників.
Дортерус зупинився і здивовано глянув на нього.
- А хіба тобі не все-одно? – хлопець не міг зрозуміти, чому саме про це запитав брат. Знову тут щось не так?
- Ну, в твої руки, очевидно, потрапить Сузуран…
- Все аж так очевидно? – Дортерус щораз більше дивувався проникливості Флама. Мабуть, недаремно він привіз його із Данії. Та чи довіряти Фламові зараз, він не знав. Той, начебто, завжди тримався осторонь, не приймаючи сторону Дортеруса, та іноді таки вдавався до ласки припиняти знущання Юго та Сорена. Тоді, в дитинстві, малий Дат міг йому довіряти. А зараз… Флам виріс егоїстичним циніком, що тільки й шукав у всьому для себе вигоду…
- Нібито Ліллі поступить із тобою інакше… - знову єхидно посміхнувся Флам, втішившись, що потрапив у саме яблучко.
Дортерус уже аж зупинився і вражено витріщився на кузена.
- Слухай, нишпорко… - жартівливо розсердився Сандервік, та Флам його перебив.
- Та не хвилюйся ти. Я розумію, що Юго та Сорен ще не в курсі, що сестричка на твоєму боці. Як і «японка». Я не з тих, що буде видавати чужі таємниці. Як і в дитинстві, нічого не змінилось. Просто будь обережніший, пожалій Ліллі.
- Ей, це її вибір. Як і Юі. І, зрештою, твій теж. Я звик бути сам по собі, то ж це нечувана щедрість зі сторони кожного із вас. Я дуже це ціную і не залишусь в боргу. Тому я не пожалію того, кому закортить зачепити Ліллі чи Юі.
- А мене, значить, можна? – розсміявся Флам.
Дортерус і собі захихотів.
- Ти й сам впораєшся, друже! Не сумніваюсь.
Хоч Юі й полегшало на душі від того, що Дортерус повернувся, та думки про нового викладача не могли дати їй спокою. Лиш глянувши на того данця, Юі одразу подумала про те, що в Академії з’явилась іще одна «гієна». Чи, певніше було б сказати, - «мисливець». Ще один сер Юго на вигляд. Волосся лиш не таке морозяне, як у директора. Від його прискіпливого погляду у Юі мурашки по тілу пробіглися. Колись до неї так само Сорен придивлявся і ні до чого доброго ті очі не привели… Та у Дортеруса із ним відносини, видно, набагато кращі, ніж із Юго та Сореном. А, може, він просто прикидається добрим і Дортерус цього ще не зрозумів?
«Дідько, і як його знати?!»
- Юі-і… - схвильовано протягнула Енн. – Бачу, не сподобався тобі професор із Данії…
- Що? – дівчина наче отямилась. – Ні… Тобто, не знаю… Якщо Дортерус довіряє йому, а це добре помітно, то в мене немає причин думати, що із Ебергом щось не так.
- Мм… навіть не знаю, що тобі відповісти. Професор дуже якось вражено тебе оглянув… Та, мабуть, це все через волосся, тут і сумнівів мало…
Юі мовчки слухала припущення подруги.
«Ні, тут точно не волосся. Якщо Дортерус довіряє цій людині, то швидше за все він йому про мене розповів. То ж волосся не мало б його здивувати… Може, він помітив щось більше? Щось усередині… Мої здібності або ж те, що я… Та ні, дурниці це все…»