- На що ти натякаєш? – не зрозуміла Юі.
- На своє минуле… - він спохмурнів. Дортерус і справді думав, що можливість керувати часом – прекрасна нагода виправляти помилки.
- Потрібно бути дуже обережним, аби вирішуючи щось одне, не зіпсувати іншого…
Сандервік здивовано глянув на дівчину.
- І не заперечиш. – додав він.
Ще якусь хвильку подумавши, Юі знову запитала Дортеруса про Флама.
- Чи можу я йому довіряти? – перепитав він. – Не знаю навіть, що відповісти. На всі сто точно ні. Щось у Фламові є таке, що мене насторожує, і я ніяк не можу зрозуміти, що це. А ще – Флам і є тим, кого не вистачало. Саме тому його привіз сюди саме я.
«В яблучко! – подумки втішилась Юі. – То мене ця особа недаремно хвилює. А я й сама бачу, що йому далеко до Ліллі».
Глава двадцять сьома
Професор Еберг
Наступного дня із самого ранку Юі була немов на голках. Передчуття були невимовно лихоманні. Вона й не сумнівалась у тому, що сьогодні почнеться у Академії пекло. Всі дійові особи були на місці, у повному складі й готові до бою. Та й з самого ранку практично зі всіма студентами щось коїлось. Вони раптом стали якимись аж надто спокійними, як роботи. Навіть пересувались по закладу із однаковою швидкістю. Енн вона ніде не бачила – вранці в її кімнаті у гуртожитку нікого не було і у Академії вона теж її не зустріла. На заняття Енн не прийшла і Юі це сильно хвилювало. Вона була впевнена, що пропажа подруги – справа рук Флама Еберга. Аби не плуталась під ногами, її «сховали». І Юі надіялась, щоб «сховали» було таки в прямому значенні слова. Та чотири аудиторні заняття пройшли на диво спокійно. Залишилось останнє, на яке дівчина схвильовано поспішала центральними сходами.
Так само й Дортерус не знаходив собі місця. Він був начебто готовий до всього, що мало статися, проте передчуття, що все-одно щось піде не так, не покидали його. А ще його хвилював Флам. У нього було на сьогодні друге та третє заняття, та перед студентами він так і не з’явився. Дортерус обнишпорив усю Академію в пошуках якихось пасток, проте нічого не знайшов.
Лілліан теж весь час знаходилась у Академії, стежачи за порядком. Також у цьому їй допомагали Югуре та Інарі, яким Лілліан пригрозила контрактом і ті покірно виконували її вказівки. Та на цьому їх місія мала закінчитись. Юі насторожували пронизливі погляди Інарі-сан, яким вона те й діло, просікала дівчину наскрізь.
Ані Сорена, ані Юго ніде не було видно. Як і Флама. І Дортерус та Ліллі в очікуванні вертілись у вестибюлі. Та раптом він почув голос нібито Юі, що кликав на допомогу. Хлопець миттю вибіг на головне подвір’я, проте там йому глузливо вишкірилась Хотару. За якусь секунду на допомогу покликали із внутрішнього двору й туди кинулась Лілліан.
- Прокляття! - за мить зрозумівши, що саме це й було пасткою, вилаялась Ліллі.
- Міс Сузуран! – не встигла дівчина й дійти до центральної площадки перед статуєю ангела на сходах, як її окликнув Юго.
Почувши голос директора, дівчина завмерла. Вона зупинилась і боязко оглянулась. Раптом світло у вестибюлі стало тьмяніше і всі студенти навколо позавмирали, неначе статуї. Сер Юго повільно прямував до неї і очі його яскраво світились. Вона спробувала тікати й звернула наліво, та Юго миттю перемістився й опинився перед нею. Дівчина налякано метнулась в інший бік, як одразу помітила там Сорена. Він тримав у руках величезний лук із направленою на неї стрілою. В цей момент в зал вбіг Дортерус, проте Юго миттю накинув йому на горло магічну петлю, кінець якої позаду Дортеруса ухопила Хотару, і Сандервік застиг на місці. Після цього Юго одразу направився до Юі, як нізвідки взялась Лілліан, перегородивши йому шлях, заступила собою Юі і різко наставила на Юго пістолет.
- Вирішили використати зброю? Що ж, будем діяти вашими методами. – насторожено озвалась вона до Юго й, не озираючись, додала. – Де це ти відкопав Кришталевий наконечник18, Сорене? Не інакше, як у пекло за ним ходив?
Сорен нічого не відповів, лише гнівно зблиснув очима. Він намагався навіть не ворухнутися, тримаючи Юі на мушці.
- Убити мене зібралась, сестро? – роздратовано обізвався Юго. – А не занадто ти смілива? Юі просто безсила проти всіх нас, а Дортеруса ми надійно спіймали. Ти тут одна така.
В цей момент Хотару демонстративно сіпнула мотузку і Дортерус застогнав. Петля тримала його настільки міцно, що він не те, щоб ворухнутися не міг, - узагалі сказати що-небудь. Авжеж, інакше кілька заклинань септорою швидко б вирішили ситуацію.