— Чого це?
— Того, — сказала тітка Ґленда, дивно трясучи головою, — того, що Шарлотта знає все, що має знати Ґвендолін, щоб відповідати своєму призначенню. І тому через вир подій останніх днів, як ми всі можемо уявити, у Темплі хочуть, щоб Шарлотта допомогла своїй кузині в підготовці до наступних стрибків.
Вигляд вона мала такий, наче її дочка щойно виграла олімпіаду. Щонайменше.
До наступних стрибків? Що-що?
— Хто ця худа і зла руда шкиринда? — поцікавився Ксемеріус. — Краще було б, щоб вона доводилася тобі дядькової свахи наймичкою.
— Не те щоб нас здивувало це прохання, але ми задумалися, чи варто піти в цьому разі назустріч. Зрештою, тепер Шарлотта не має ніяких зобов’язань. Але… — в цьому місці худа руда зла шки… е-е-е… тітка Ґленда театрально зітхнула. — Шарлотта усвідомлює важливість цієї місії і самовіддано готова докласти своїх зусиль до успіху.
Мама теж зітхнула і співчутливо глянула на мене. Шарлотта прибрала за вухо кучерик блискучого рудого волосся і, кліпаючи віями, подивилася в мій бік.
— Е? — здивувався Нік. — Чого Шарлотта може навчити Ґвендолін?
— О! — мовила тітка Ґленда, і її щоки порожевіли від ентузіазму. — Є дуже багато речей, але було б абсурдно думати, що Ґвендолін за такий короткий час зможе надолужити все, чого Шарлотта навчилася за багато років, не кажучи вже про… ну, теє… несправедливий розподіл природних талантів у цьому разі. Можна спробувати навчити лише найнеобхіднішого. Перш за все Ґвендолін бракує — і бракує фатально, я б сказала! — загальної ерудиції, а також манер, що відповідають певній епосі. Мені так сказали.
Нахабство! Хто це їй міг таке сказати?
— Атож! Коли сидиш у замкненому підвальному приміщенні, хороші манери — як зайцеві бубон, — буркнула я. — А то ще якась мокриця побачить, як ти длубаєшся в носі.
Каролін захихотіла.
— О ні, Ґвен, мені шкода, але я змушена сказати, що в найближчому майбутньому на тебе чекають невеликі клопоти. — Шарлотта кинула на мене погляд, який, напевно, мав бути співчутливим, але насправді був уїдливим і зловтішним.
— Твоя кузина має слушність, — я завжди боялася пронизливого погляду леді Арісти, але зараз я навіть здригнулася. — За найвищим наказом, у вісімнадцятому столітті тобі доведеться перебути довгенько, — оголосила вона.
— І до того ж серед людей, — докинула Шарлотта. — Людей, які страшенно здивуються, якщо дізнаються, що ти не в курсі, як звати короля, який править країною. Або що ти не в курсі, що таке «ридикюль».
Риди… що?
— А що таке «ридикюль»? — запитала Кароліна.
Шарлотта ледь помітно посміхнулася.
— Нехай твоя сестра тобі пояснить.
Я розлючено дивилася на неї. Чому їй завжди так подобається виставляти мене дурепою, яка нічого не знає?
Тітка Ґленда тихенько хихотіла.
— Це щось на кшталт жіночої сумочки, мішечок, ущерть набитий порохном, — сказав Ксемеріус. — Там і хусточки, і флакончики з нюхальною сіллю.
Он воно що!
— Ридикюлем у давнину називали дамську сумочку, Кароліно, — сказала я, не відводячи погляду від Шарлотти.
Від несподіванки її вії здригнулися, але вона стримала посмішку.
— За найвищим наказом? Що це означає? — мама повернулася до леді Арісти. — Я думала, ми домовилися, що Ґвендолін по змозі не вплутуватимуть у цю історію. І що елапсуватиме вона тільки в безпечні часи. Як вони можуть зараз наразити її на таку небезпеку?
— Це не твоя справа, Ґрейс, — холодно промовила бабуся. — Ти вже досить дурниць накоїла.
Мама закусила губу. Її гнівний погляд метнувся від леді Арісти до мене й назад, і вона рішуче відсунула стілець.
— Мені треба на роботу, — сказала вона, поцілувала Ніка
в чоло й подивилася на мене та Кароліну. — Гарного дня вам у школі! Кері, не забудь про шалик на рукоділля. Побачимося ввечері.
— Бідолашна матуся, — пробурмотіла Кароліна, коли мама вийшла з їдальні. — Учора ввечері вона плакала. Мені здається, вона дуже засмучена через те, що в тебе виявився ген мандрівника в часі.
— Так, — кинула я. — Я вже теж помітила.
— Не тільки вона, — шепнув Нік і кинув багатозначний погляд на Шарлотту й тітку Ґленду, яка досі посміхалася.
Я ще ніколи так не приковувала до себе уваги, увійшовши до класу, як сьогодні. Причиною цього було те, що половина моїх однокласників бачила, як учора мене забирали чорним лімузином.
— Ставки ще приймаються, — кричав Ґордон Ґельдерман. — Супервиграші для першого номера: ледачий педик, який з’явився вчора, — телевізійний продюсер, який проводив кастинг Шарлотти і Ґвендолін для участі в телешоу; другий варіант: це ваш кузен-педик, який працює в прокатному пункті лімузинів; варіант номер три…