Я мимоволі зашарілася.
— Мені буде дуже приємно повідомити про це Джордано, — сказав містер Джордж, випнувши груди, і подав мені руку. — Не те щоб я очікував чогось іншого…
— Ні, звичайно, ні, — мовила я.
Кароліна розбудила мене пошепки:
— Ґвен, припини співати! Це вже дістало! Тобі потрібно до школи!
Я різко сіла в ліжку й витріщилася на неї.
— Я співала?
— Що?
— Ти сказала, щоб я покинула співати.
— Я сказала, що тобі час вставати!
— Значить, я не співала?
— Ти спала, — запевнила Кароліна, хитаючи головою. — Давай швидше, ти вже запізнюєшся. Мама просила передати, щоб ти ні в якому разі не користувалась П гелем для душу!
Під душем я постаралася витіснити всі спогади про вчорашній день. Але до ладу мені це не вдалося, через що я не одну хвилину простояла, впершись лобом у двері душової кабінки і бурмочучи: «Мені це тільки наснилося!» Головний біль погіршував ситуацію.
Коли я нарешті спустилася до їдальні, сніданок, на щастя, майже закінчився. Ксемеріус висів сторч головою на люстрі й розгойдувався.
— Ну що, протверезіла наша маленька п’яничка?
Леді Аріста окинула мене поглядом з голови до ніг.
— Ти спеціально нафарбувала тільки одне око?
— Е-е-е… ні.
Я хотіла обернутись і піти, але втрутилась мама.
— Спочатку сніданок! Вії можна нафарбувати й потім.
— Сніданок — найважливіша трапеза кожного дня, — додала тітка Гленда.
— Дурня! — кинула тітонька Медді. Вона сиділа в халаті в кріслі біля каміна, підібгавши коліна, як маленька дівчинка. — Сніданок можна й пропустити — при цьому економиш купу калорій, які ввечері можна інвестувати в келих вина. Або в два келихи. Або в три.
— Схоже, любов до алкогольних напоїв — це сімейне, — зауважив Ксемеріус.
— Еге ж, це одразу можна побачити по її фігурі, — прошепотіла тітка Гленда.
— Я, може, трохи й затовста, але ніяк не глуха, — відрубала тітонька Медді.
— Полежала б ти краще в ліжку, — озвалася леді Аріста. — Сніданок не проходить так напружено, коли ти довго спиш.
— На жаль, це від мене не залежить, — відказала тітонька Медді.
— У неї сьогодні вночі знову було видіння, — пояснила мені Кароліна.
— Саме так, — кивнула тітонька Медді. — Це було жахливо. Так сумно. Я страшенно засмутилася. Там було прекрасне серце з гранчастого рубіна, воно виблискувало на сонці… Воно лежало високо-високо на виступі скелі.
Я сумнівалася, чи хочу чути, що було далі.
Мама посміхнулася мені.
— З’їж що-небудь, люба. Хоча б фрукти. 1 не слухай, що вона говорить.
— І тут прийшов Лев… — Тітонька Медді зітхнула. — 3 розкішною золотою гривою…
— Угу-у-у, — видав Ксемеріус. — І закладаюся — з блискучими зеленими очима.
— У тебе на обличчі сліди фломастера, — сказала я Ніку.
— Тс-с-с, — прошепотів він. — Далі цікаво.
— І коли Лев побачив, що там лежить серце, то вдарив його потужною лапою, і серце впало в прірву, глибоко-глибоко, — прорекла тітонька Медді й драматично притиснула руки до грудей. — Ударилося воно й розбилося на сотні маленьких шматочків, і коли я подивилася пильніше, то побачила, що це були краплі крові…
Я глитнула. Зненацька мене занудило.
— Упс! — буркнув Ксемеріус.
— А що далі? — запитала Шарлотта.
— Далі нічого, — відповіла тітонька Медді. — Це все. Досить для жаху.
— О, — розчаровано зауважив Нік. — А так добре починалося.
Тітонька Медді сердито блиснула на нього очима.
— Я не пишу сценарії, мій хлопчику!
— І слава Богу, — пробурмотіла тітка Ґленда. Потім вона обернулася до мене й розтулила було рота, аби щось сказати, але зараз же закрила його.
Натомість озвалася Шарлотта.
— Ґідеон розповідав, що ти непогано впоралася з суаре. Мушу визнати, що я відчула полегшення з цього приводу. Я думаю, всі відчули полегшення.
Я проігнорувала її та докірливо дивилася на люстру.
— Я хотів учора тобі розповісти, що ця вискакуля зустрічалася з Ґідеоном за вечерею. Але… як би це краще сказати… Ти була… трохи… кхм… не в тому стані, — зауважив Ксемеріус.
Я пирхнула.
— А що я вдію, якщо твій коштовний камінчик запрошує її залишитися на вечерю? — Ксемеріус відштовхнувся від люстри і пролетів над столом до порожнього місця, де зазвичай сидить тітонька Медді. Там він сів, акуратно склавши свій загострений хвіст навколо лап. — Я хочу сказати, що на його місці я б теж так вчинив. По-перше, вона цілий день була нянькою для його брата, а потім ще й поприбирала в його квартирі та попрасувала йому сорочки.