Ні-і-і-і. Ми не моргнули б оком, навіть якби знали, що таке «єресь».
— Азійські мудреці просунулися на шляху спіритуального розвитку набагато далі за нас, — правив тим часом граф. — Деякі невеликі… здібності, як ота, що була продемонстрована під час нашої останньої зустрічі, я теж здобув там. Моїм учителем був чернець одного таємного ордену високо в Гімалаях. Він і його брати спілкуються між собою, не використовуючи голосових зв’язок, і вони можуть перемогти ворогів, і пальцем не ворухнувши, — така велика їхня сила духу й уяви.
— Так, це вміння напевно корисне, — сказала я обережно. Хоч би він не вирішив продемонструвати мені все це ще раз. — Мені здається, вчора ввечері на суаре ви випробували цю здатність на лорді Аластері.
— О, суаре! — він знову посміхнувся. — 3 моєї точки зору воно відбудеться завтра ввечері. Як добре, що ми завтра там зустрінемося з лордом Аластером. Ну і як, він оцінить мої таланти?
— Принаймні це на нього справить враження, — відповіла я. — Але не можна сказати, що налякає. Він каже, що подбає про те, щоб ніхто з нас не народився. І щось там про чортового кришеника.
— Так, у нього є прикра схильність до неввічливих формулювань, — сказав граф. — І все ж жодного порівняння з його предком, Конте ді Мадроном. Мені треба було його вбити, коли я мав таку нагоду. Але я був молодий і мав, на жаль, наївні погляди… Зараз я не припущуся цієї помилки вдруге. Навіть якщо я не можу власноруч його укатрупити — дні лорда полічені, байдуже, скільки б слуг він не зібрав навколо себе для захисту і як віртуозно він володіє шпагою. Якби я був молодий, то сам викликав би його на дуель. Тепер це завдання має взяти на себе мій нащадок. Уміння Ґідеона фехтувати заслуговує на повагу.
Коли я почула ім’я Ґідеона, мені, як зазвичай, стало жарко. Я згадала про те, що він нещодавно сказав, і мені стало ще гарячіше. Мимоволі я зиркнула на двері.
— А куди він, власне, пішов?
— Трохи пройдеться та й годі, — недбало кинув граф. — Часу саме вистачить на те, щоб навідатися по обіді до однієї моєї юної знайомої. Вона живе зовсім близько, і якщо він візьме карету, то за кілька хвилин буде в неї.
Що-що?!
— І часто він це робить?
Знову тепла, дружня посмішка на його обличчі, але за нею ховалося щось таке, чого я не могла розшифрувати.
— Вони надто мало для цього знайомі. Я познайомив їх зовсім недавно. Вона розумна, молода й дуже приваблива вдова, і я вважаю, що юнакові не завадить… е-е-е… збути певний час у компанії досвідченої жінки.
Я не могла нічого сказати у відповідь, але, очевидно, граф і не чекав цього від мене.
— Лавінія Рутланд належить до благословенних жінок, які дістають втіху, ділячись досвідом, — пояснив граф.
Це точно. Так само оцінила її і я. Я втупилася сердито на свої руки, що мимоволі стиснулися в кулаки. Лавінія Рутланд, дама в зеленій сукні. Так ось звідки інтимність учорашнього вечора…
— Мені здається, тебе верне від таких думок, — зауважив граф м’яким голосом.
Тут він, певно, мав рацію. Мені абсолютно не подобалися ці думки. Сяк-так перемігши себе, я знову глянула графові в очі. Він досі ще посміхався своєю теплою, дружньою посмішкою.
— Дитинко, дуже важливо рано усвідомити, що жодна жінка не може заявляти будь-які права на чоловіка. Жінки, які так роблять, закінчують життя без кохання і на самоті. Що розумніша жінка, то раніше вона пристосується до чоловічої натури.
Ти ба, як заспівав!
— О, звичайно, ти ще дуже молода, чи не так? Мені здається, набагато молодша, ніж дівчата у твоєму віці. Швидше за все, ти зараз закохана вперше.
— Ні, — пробурмотіла я.
Так. Так! Принаймні вперше це так відчувалося. Так приємно. Так повнозвучно. Так неповторно. Так болісно. Так солодко.
Граф тихенько засміявся.
— Не треба соромитися. Я був би розчарований, якби все було інакше.
Те саме він сказав під час суаре, коли я ударилася в сльози через гру Ґідеона на скрипці.
— По суті, все дуже просто: любляча жінка помре заради коханого чоловіка без крихти сумніву, — вів далі граф. — Ти б віддала за Ґідеона своє життя?
Взагалі-то, не хотілося б.
— Я ще про це не думала, — спантеличилась я.
Граф зітхнув.
— На жаль — і завдяки сумнівному захисту твоєї матері — ви не так багато часу провели разом, ти і Ґідеон, але я вже зараз вражений, як добре він виконує завдання. Любов буквально палає у твоїх очах. Любов — і ревнощі!
Яке ще завдання?