— Бажаєте чашку чаю? — питаю я нарешті. Генрік зітхає, хвилину справляє мовчанку.
— Це було б чудово, але можна я зайду наступного разу?
— Звичайно.
Він відхиляється назад, дивиться мені глибоко в очі.
— Скоро побачимося. Ви неймовірні.
Він пестить мою щоку й посміхається, а потім іде в ніч.
Розділ 8
— Тож ти стала зустрічатися із зіркою вєчірки, — усміхнувся Якоб.
— Можна й так сказати. Але нам досить довго довелося тримати наші стосунки в таємниці. — Я подивилася на Генріка, чекаючи на його підтримку, але він мовчав і уникав мого погляду. Натомість він узяв жменю арахісу та почав їсти, утупившись очами в стіл. Мілена взяла чипс і жувала його, здавалося, цілу вічність. Вона також не зводила очей зі столу, хіба що подеколи позиркувала на Генріка. Здавалося, їй було ніЯкобо. Вона цілком усвідомлювала, що між Генріком та мною виникли розбіжності.
— То як справи на роботі? — запитала я її, щоби перебити ніЯкобе мовчання. — Тобі легко дали відпустку у вересні?
Ми всі з полегшенням змінили тему. Мілена працювала юристкою в одній зі стокгольмських комунальних компаній, і, за її словами, її начальник дуже зрадів, коли вона попросила перенести відпустку з липня на вересень. Якоб і Генрік поступово ввійшли в розмову та почали обмінюватися враженнями від різних гірських подорожей. Ми їли та пили, і зрештою всі розслабилися.
Доївши, Якоб згорнув серветку й склав столові прибори в порожній контейнер з-під соте з північного оленя. Він долив собі пива в келих, і я побачила, що він вже допиває другу велику пляшку. Якоб запитливо подивився на Мілену.
— Ми хочемо у вас дещо запитати, — сказав він. Мілена мовчала, але її обличчя раптом напружилося. — Ти скажеш чи я?
— Краще ти, — сказала Мілена, відпивши вина.
— Отже… Нам було б цікаво дізнатися, чи не хочете ви змінити маршрут та поїхати в Сарек?
Приголомшені, ми з Генріком мовчки дивилися на нього. Про що він каже?
— У Сарек?
— Ти маєш на увазі просто зараз?
— Авжеж. Я був там багато разів, і, як на мене, якщо ви не відвідали Сарек, то ви насправді й не бачили гір.
— Про це не може бути й мови. Ми забронювали житло… Ми не можемо просто так взяти й змінити маршрут. Ні.
Ми були знайомі з Якобом близько двох годин, і ось він вже пропонував нам повністю змінити план нашого похода. План, який ми з Міленою детально обговорювали знову і знову. Ким він узагалі себе вважав?
— Бронювання нескладно скасувати, — сказав він. — Чи можете ви просто мене вислухати? Якщо вам не сподобається те, що я скажу, ми все це забудемо і квит.
Якоб підвівся, заходившись прибирати зі столу. Він зібрав усю тару й порожні пляшки й поніс все це до сміттєвих баків. Я зітхнула. Генрік ані словом не прохопився, але я бачила, як Мілена дивиться на нього, намагаючись зрозуміти його реакцію. Чоловік і жінка на кілька років старші за нас очікувально дивилися на нас із центрального проходу з тацями в руках.
— Ви звільняєте столик? — запитав чоловік Мілену саме тоді, коли повернувся Якоб із кількома серветками.
— Ні, — відповів він, і, не дивлячись чоловікові в очі, почав витирати стіл.
Жінка виглядала явно роздратованою.
— О, звісно, куди вам спішити, — уїдливо кинула вона.
Якоб кинув на неї жорсткий погляд, але вона вже відвернулася, шукаючи місце за іншим столиком. Він пішов і викинув серветки.
— Якщо ви не захочете, ми, звичайно, поїдемо до Кунгследена, — сказала Мілена. — Без проблем.
Крім іншого, мене дратував той факт, що вона була готова їхати в Сарек, позаяк того хотів Якоб. Раніше я кілька разів пропонувала поїхати туди, але і Генрік, і Мілена завжди відмовлялись. І щоразу в мене було відчуття, що саме Мілена наполягала на тому, щоб не їхати. Звісно, я не думала, що вони згуртувалися проти мене, але дуже скидалося на те, що між ними була якась мовчазна угода. Це було видно з того, як Генрік, вислухуючи точку зору Мілени, щоразу підтримував її, а не мене. Але тепер у її житті з’явився Якоб, і, будь ласка — щойно він згадав про Сарек, вона аж тут погодилася.
Якоб повернувся, дістав із бічної кишені штанів карту й розклав її на столі. На карті було зображено Падьєланту, національний парк, розташований на заході від Сарека. Ми вже колись обговорювали поїздку до цього парку, але дорога туди нам здавалася незручною. Зокрема, ми мали б витратити додатковий день, щоб дістатися туди і назад, у той час як було багато зручніших і не менш цікавих маршрутів.