Еріка кинула на Генріка стурбований погляд. Колись вони разом працювали на юридичному факультеті в Уппсалі. Сьогодні ж вона займала посаду професорки в Содерторнському університеті. У нашому дружньому колі вони з Улофом були єдиною парою, яка мала дітей.
— Сімоне, — знову сказала Йеннефер, і цього разу її тон був дещо різкішим.
— Гаразд, добре, вибачте, але я просто намагаюся докопатися до суті того, що нас усіх дуже дивує.
Я скинула оком на Генріка.
— Що ж, ще одну особу ми можемо викреслити зі списку гостей, — сказала я весело.
Генрік зустрів мій погляд.
— Що? Який ще список гостей? — поцікавився Марк. Вони з Валле курили на балконі й щойно зайшли. Марк керував фондом у банку, якому наша юридична контора допомогла з великими придбаннями, а Валле, його чоловік, був хореографом.
— Сімона не запрошено на наше весілля, — повідомила я йому.
— То ви призначили дату? — запитав Марк.
Я просто похитала головою.
Еріка звернулася до Генріка, прагнучи допомогти нам змінити тему:
— Цього року збираєтеся в гори?
— Так, ми вирушаємо через тиждень.
— Знов із… забула, як її звати.
— Мілена. Так, з нею.
— Чи знаєте ви, що в горах можна одружитися? — втрутився Сімон, але цього разу ніхто не розсміявся. Він перегнув палицю, і зараз його зауваги не смішили, а радше дратували. Йеннефер мовчки зиркнула на нього.
Я спіймала погляд Генріка й швидко додала:
— І, можливо, ще з однією людиною.
Я хотіла відійти подалі від теми нашого весілля, до того ж сподівалася, що розмова про нового хлопця Мілени буде всім цікавою. Проте Генрік дивився на мене похмуро.
— О, і хто це? — запитала Еріка.
— У Мілени тепер є хлопець.
Марк насупився:
— Нумо нагадайте мені — хто така та Мілена?
— Таж ти зустрічав її у нас кілька разів, — відповіла я йому. — Це наша давня подруга ще з Уппсали. У неї світло-каштанове волосся, і вона нижча за мене на зріст.
— Я тепер пригадую. Мовчазна така, трохи загадкова.
— То не її бува ти намагалася звести разом із Трулсом Кофоєдом? — здивувався Сімон.
— Та ні, просто одного разу я посадила їх поруч за обідом.
— Вона завжди була самотньою, чи не так? — поспитався Марк.
Генрік виглядав роздратованим:
— Ні, вона не завжди була самотньою, — буркнув він.
— Хіба не завжди? — здивувалася я.
— Ні, не завжди. У неї були хлопці.
— Ну, у кожному разі, — провадила я, — вона зустріла хлопця на ім’я Якоб. Він працює в БКГ і, здається, багато часу проводить у горах, тож вона запитала, чи може він поїхати разом із нами.
— Але ви з ним ніколи не зустрічалися? — насупивши брови, запитав Марк.
— Ні, — кинув Генрік.
Еріка звернулася до Улофа:
— БКГ — чи то не там працює Юссан?
— Саме там. Яке прізвище того хлопця?
— Тессін. Якоб Тессін.
Улоф на мить замислився.
— Я кілька разів ходив разом із Юссаном випити після роботи. Якоб… ім’я здається знайомим. Знаєш приблизно, який він на вигляд?
— Високий і темноволосий, — відповіла я. — Хто такий Юссан?
— Мій кузен.
— Високий темноволосий незнайомець, — проголосив Сімон дурним голосом, наче читав романтичний роман. Нікому це не здалося смішним, а найменше Генріку, який зробив великий ковток вина. Я не казала йому, що знайшла Якоба у фейсбуці й бачила його фотографії.
— Мені здається, я міг його бачити, — сказав Улоф. — Дуже знайоме ім’я.
— То чи не міг би ти поспитатися у свого кузена, що він за один? — попросила я.
— Без проблем. Якоб Тессін?
— Саме так.
— То що ви вирішили? Ви дозволите йому приєднатися? — запитала Еріка.
Я вже пошкодувала, що підняла цю тему. Ми з Генріком не закінчили це обговорювати, і тепер наші напівп’яні друзі — а якщо казати про Сімона, то геть п’яні — перебиратимуть «за» і «проти». Я зрозуміла, що Генрік може здатися невеликодушним і дріб’язковим.
— Ми ще не вирішили, — відповіла я. — 3 одного боку, Мілена ніколи раніше не запитувала, чи може вона взяти когось із собою. Та й мені довелося відкласти цьогорічну поїздку, тому що влітку я працювала, і вона не заперечувала. Тому сказати «ні» мені якось незручно. З іншого боку… компанія у горах дуже багато важить. Ми всі троє дуже добре знаємо одне одного, а тепер нам, можливо, доведеться миритися з присутністю зовсім незнайомої людини. Це геть не те саме.
Еріка кивнула: