— Ви хочете зупинитися на сьогодні?
Мовчання. Ридання.
— Ні. Усе гаразд.
— Чи хочете ви склянку води?
— Ні.
Мовчання. Глибокі зітхання.
— Я 6 краще продовжила зараз. Тому я не маю… Я не хочу повертатися до цього знову.
— Я розумію.
Мовчання.
— Інколи… ви відчуваєте те, що, як ви знаєте, змінює решту вашого життя?
— Ні.
— Тож ви не зможете цьому повірити. Коли це станеться. Я маю на увазі, я знаю, що це сталося, але це здається нереальним.
— Так.
— Іноді я ненадовго зосереджуюсь на чомусь іншому… можливо, лише хвилину чи близько того… а потім, коли я згадую, що Генрік мертвий, що Якоб убив його, то секунду чи дві думаю, який був би кошмар, якби Генрік впав із гори й загинув. А потім мій мозок наздоганяє цю думку, і я розумію… це не кошмар. Це відбулося.
— Гм.
Мовчання.
— Я хотів би поставити вам ще кілька запитань про сам нещасний випадок, якщо можна.
— Добре.
— Яким, на вашу думку, був мотив Якоба?
— Яким був його мотив?
— Так.
— Добре… його образили. І його авторитет був поставлений під сумнів.
— Генріком?
— Так. Коли він запитав Якоба, чи не ревнує він. Я відразу подумала, що так, саме так. Генрік і Мілена лежать тут і балакають, і Якоб почувається стороннім.
— Гм.
— Якщо ви самозакоханий і психопат, ви просто не можете проковтнути таку образу.
— Ні. Але від того до вбивства когось — досить великий крок.
— Для нормальної людини — так. Як я вже казала раніше.
— Гм.
— Навіть якщо ви знайдете тіло, ви ніколи не зможете довести, що Якоб його вбив, чи не так?
— Напевно, ні, тому ваші показання свідка такі важливі.
— Якби Якоб був єдиним, хто вижив, а це й було його наміром, то, звичайно, він би сказав, що Генрік спіткнувся. Ви б не змогли цього спростувати.
— Ні. Гаразд, продовжуємо. Отже, що сталося після того, як Якоб убив Генріка?
— Я була в шоці. Я скрикнула. А потойбіч, за урвищем, Мілена теж почала кричати. Я побачила, як Генрік упав, але потім… я відвела погляд. Інстинктивно. Тому я не бачила, як він приземлився.
— Атож.
— Тоді я просто втекла. Подалі від Якоба. Я не вагалася.
Я знала, що йому також доведеться вбити мене.
— То ви втекли?
— Назад тим шляхом, яким ми прийшли.
— Що зробив Якоб? Він побіг за вами?
— Так, і я запанікувала. Я думаю можливо… якби я реагувала не так емоційно, я могла б втекти. Але я впала й поранила коліно. Я спробувала піднятися й бігти далі, але на той час Якоб уже наздогнав мене. А потім усе потемніло.
Розділ 32
Я прокидаюся в наметі й не знаю, як я сюди потрапила. Або скільки годин минуло відтоді, як Генрік упав, а я втекла.
Ще не темно. Я здогадуюсь, що це сутінки, тому що мені незвично перебувати при такому освітленні всередині намету.
Біжи заради свого життя.
Я подумки повертаюся до прірви. Генрік щойно впав, я закричала, мій рот — це зяюча діра жаху, я дивлюся на Якоба, і його вираз говорить мені, що я маю тікати, рятуючи своє життя.
Я задкую, потім повертаюся й біжу, Якоб кричить мені, щоб я зупинилася, але я не зважаю на нього. Я залишаю свій заплічник. Бо саме зараз йдеться про те, щоб вижити в наступні десять хвилин.
Біжу так, як ніколи раніше не бігала.
Я не знаю, як далеко я біжу. Очі вперті в землю. Потім падіння, біль, що пронизує коліно, проходить через моє тіло, як палаючий спис. Я зламала колінну чашечку? Я намагаюся підвестися, але моя нога не слухається, і я нахиляюся вперед, чую швидкі важкі кроки Якоба, які наближаються ззаду, чую його дихання, потім усе стає темним.
Я намагаюся намацати своє коліно й виявляю, що я в спальному мішку. Як це сталося? Зараз це не має значення. Я розстібаю змійку, простягаю руку. Здається, що моя колінна чашечка ціла, але дуже болить.
Перемотати назад. Програти.
Мій мозок схожий на медіаплеєр на планшеті в руках дворічної дитини. Дитина натискає кнопки навмання, і з моєї пам’яті з’являються крихітні фрагменти, перериваються на півдорозі, перемотування вперед, повтор. Без жодного хронологічного порядку.
Швидко вперед. Програти. Перемотати назад. Програти.
Якоб простягає Генріку руку, Генрік бере її, Якоб тягне Генріка до себе. Генрік втрачає контроль над скелею, іншою рукою намагається знову схопитися диким, панічним рухом, але марно. Через секунду рука махає в повітрі.