Оратор зупинився перевести подих. Король Барбедо мовив:
— Ви кажете про речі, усім відомі. Краще повідомте щось нове.
Ружеро вів далі:
— Наша біда в тому, що у нас надто багато їдців і зовсім не вистачає працівників. У давніх літописах я читав, що так само було до Дня Першого Присипляння. Тоді народ теж не міг прогодувати королів та їхні двори. Сонна вода врятувала становище, зменшивши число нахлібників у сім разів…
— Що ж ви пропонуєте? Вбивати усіх зайвих? — насмішкувато вигукнув міністр Корієнте.
— Навіщо вбивати? — спокійно заперечив Хранитель часу. — Вони можуть самі прогодувати себе. У кожного з семи королів є свій штат міністрів, радників і придворних, який налічує не менше п'яти десятків людей. Вони допомагають своєму повелителю правити державою лише протягом одного місяця з семи, а інші шість місяців живуть безтурботно, як нероби. То чому б не залишити один штат який би переходив від одного короля до іншого під час зміни правителів? Тоді звільниться відразу триста пар робочих рук, які так необхідні нам у полі і на заводах…
Зухвала пропозиція Ружеро приголомшила членів Ради. Багато хто з них скочив з місць, щоб оголосити про свою незгоду. Зчинився страшенний гамір. Особливо галасувала королівська родина, всі дядечки, двоюрідні брати, племінники. Але закон забороняв перебивати оратора, доки він не висловився до кінця.
Король Ментахо навів порядок, і Ружеро говорив далі:
— Прийнявши мою пропозицію королі можуть звільнити більшу частину придворної челяді, яка переповнює палац і служить не так монархам та їхнім сім'ям, як міністрам і придворним. І я думаю, що тоді не потрібні будуть ні варта, ні шпигуни, адже народ не матиме приводів для невдоволення. Я підрахував, що не менше як шістсот нероб змогли б зайнятися корисною працею. А коли всі ці дармоїди злізуть з народної шиї, нам цілком вистачить наших ресурсів.
Ружеро завершив свою палку переконливу промову, і в залі здійнявся шквал обурення. Міністри й придворні репетували, розмахували кулаками, лунали крики:
— Нам йти за плугом, нам, нащадкам благородного Бофаро! Смажитись біля плавильних печей? Відмовитися від привілеїв, успадкованих від предків, і стати в ряди простолюду? Хранитель часу з глузду з'їхав!
Після Ружеро виступило багато міністрів і радників. Усі вони відкидали план Хранителя часу і говорили про те, що треба змусити ремісників та землеробів більше працювати. Якщо фабричні робітники працюватимуть більше, вони вироблять більше товарів, тоді можна виміняти вдосталь продовольства у горішніх жителів. А варту і шпи гунів розпускати не можна, лише вони і тримають народ у покорі.
Виступ останнього оратора перервала несподівана подія. До тронної зали ввірвався начальник міської варти і, відхекуючись, сказав:
— Ваші величності! Щойно прилетів гонець з повідомленням, що до Міста Семи Володарів наближаються два чужоземці.
Засідання закінчилось тієї ж миті. З криками, штовхаючись і сварячись, королі та придворні кинулись геть від палацу. Попереду мчав здоровань Ментахо.
Строкатий натовп вибіг з воріт і в подиві зупинився. До міста підходило двоє: високий темноволосий хлопчик і дівчинка, яка притискала до грудей небаченого патлатого звірка.
ТРИВАЛА ПРОГУЛЯНКА
ЛИСТ
еремігши злого і підступного Урфіна Джюса, Еллі Сміт попрощалась зі своїми вірними друзями Страшилом, Залізним Дроворубом та Левом, і дядечко Чарлі знову перевіз її через Велику пустелю на сухопутному кораблі. Цей корабель чекав на своїх пасажирів біля Чорного каменя Гінгеми і був цілком справний.
Зворотна мандрівка пройшла без пригод, бо Чорний камінь міг затримувати лише тих, хто прямував у Чарівну країну. Тим, хто повертався з неї, вони не перешкоджали.
Обнімаючи Еллі, яка повернулась, місіс Анна сказала:
— Донечко, ти більше не покинеш нас? Ми так переживали за тебе, так чекали.
А Джон Сміт пробурчав, попихкуючи люлькою:
— Справді, досить уже цих чарівних пригод, час братися за діло. За дві милі від нас відкрили школу, навчатимешся там. Дружба з феями і різними дивовижними істотами — це приємно, але вона не замінить освіти.
Коли всі сиділи за святковим столом, одноногий моряк Чарлі Блек похвалився великим смарагдом, який йому подарував Страшило Мудрий.