— Наступного разу не варто втручатися в чужу розмову, — холодно зронив Дарт і подався до шинквасу.
— П’ять коней. Що швидше, то краще.
До слуху дівчинки долинув дзвін монет. Вона ще й досі не могла отямитися. Тара дивилась на напарницю співчутливо, Нел втупився поглядом, сповненим ненависті, в пряму, як дошка, Дартову спину.
— Як щодо того, аби відпочити й попоїсти? — поцікавився Грей, спостерігаючи, як Дарт відраховує золоті монети.
— У нас нема на це часу, — коротко відповів молодий майстер.
— У кого це „в нас»? — виступив уперед Нел. — Особисто в мене часу до чорта, в інших теж.
Дарт повільно обернувся. Сині очі стемніли, як море перед грозою. Нитки стихій у повітрі завібрували — ефір реагував на виниклу в кімнаті напругу.
Темний плащ зметнувся вгору. Одне блискуче лезо націлилося Дартові в шию, друге — в шию Нела. Тара виникла між ними немовби з нізвідки.
— Брейк. Що швидше виконаємо завдання, то швидше отримаємо наступне й то швидше закінчимо навчання та розійдемося в різні боки. Коли будуть готові коні? — запитала вона в поблідлого господаря.
— За п’ять хвилин, — відгукнувся той. Він був упевнений: що швидше видворить цих божевільних із таверни, то цілішою вона буде.
Молодий майстер був вражений. Він тільки сподівався, що його очі не надто збільшилися в діаметрі від подиву. Сутичка з Нелом його не хвилювала — відразу було зрозуміло, що з цим хлопцем виникатимуть проблеми доти, поки Дарт йому добряче не вріже. Навіть те, що джун-вей посміла погрожувати йому зброєю, було, по суті, дрібницею. Але як вона встигла? Як у неї вийшло не просто застати його зненацька, але й відразу отримати контроль над ситуацією? Вона ж навіть не маг!
Тара сховала зброю та відійшла вбік. Дівчина не була впевнена, що вчинила правильно — її вчинок був імпульсивним і необдуманим, але дато Гай нерідко повторював, що в складній ситуації інтуїтивні рішення часто бувають найправильнішими. Щоправда, нині, коли вона піддалась пориву, Тара принизила людину, до якої була ой яка небайдужа… Але, рубаючи голову, за волоссям не плачуть.
Напружену тишу порушив господар, повідомив, що коні готові. Загін у гробовій тиші рушив у дорогу.
П’ятий день, місяць малого достатку
У Тріасі стояв вогкий передсвітанковий туман. Досвітні вулиці були пустельні, з дерев’яних будинків не долинало жодного звуку, містечко здавалося покинутим і похмурим. Колись вимощена камінням дорога була зовсім розбита, від вранішньої вологи вона перетворилася на брудне місиво, і лише деколи під копита коня потрапляли поодинокі камені й тишу сонної вулиці полохав різкий звук. Іншим часом місто здалося б Майї лиховісним, але зараз вона майже дрімала в сідлі, не звертаючи уваги на те, що її оточувало. Дорога видалася вкрай стомливою — за чотири дні подорожі вони зупинялися в кожному готелі при шляху, але зовсім не для того, щоб відпочити. Майстер Дарт тільки розмовляв із різними людьми на заїздах, і відразу по закінченні розмови п’ятірка вирушала далі. Та-вей опитував постояльців, хазяїв і навіть конюхів, сподіваючись знайти сліди зниклої команди — але та мов крізь землю провалилася. Принаймні одне стало відомо точно — назад послушники Ормрона не поверталися. Шукати їх потрібно було в Тріасі.
На другий день подорожі Тарі вдалось умовити Дарта переночувати в готелі. Від згадки про це Майя навіть у напівсні неприємно сіпнулася. Але попри антипатію, котру Майя відчувала до дівчини-воїна, сприймати її як ворога не вдавалось. У одному з придорожніх трактирів, поки Грей і Нел займалися кіньми, а Дарт розмовляв із хазяїном, до Майї причепився підпилий селянин. Дівчина так розгубилася, що якби не втручання Тари, котра одним ударом послала залицяльника в нокдаун, самим богам відомо, що могло статися.
І все-таки близькість, що виникла між Тарою і Дартом, дуже засмучувала Майю. Кожному було помітно, що молодий майстер виділяє Тару з-поміж інших членів загону. Якщо він говорив щось, то звертався здебільшого саме до неї, та й зараз вони їхали майже поруч…
Сумовита погода відбивала невеселі думки Майї. Незважаючи на слова грандмайстра Гая, дощів у цих місцях було цілком достатньо. Нічна злива вимочила дівчину з голови до п’ят — Майя в черговий раз потішилася зі своїх магічних здібностей, адже якби вона була простою смертною, довелося б їхати в мокрому одязі. А так на висушування дорожнього костюма пішло не більше десяти хвилин. Як вихована леді шляхетного походження, Майя не могла не запропонувати своїм супутникам також просушити одяг. Погодилися всі, крім Дарта — той легко впорався з цією справою сам. Грей, як завжди, полінувався — навіщо напружуватися самому, якщо можна скористатися послугами іншого. Нел, видно, вирішив, що це знак особливого ставлення з боку Майї, а в Тари просто не було вибору.