— З якоїсь причини всі мешканці Тріаса спустилися до забоїв. Із дітьми включно. Вони не зачаровані, на них немає заклять, у місті жодних слідів магічних обрядів. Але навряд чи всі підуть у шахту з власної волі — отже, щось їх там привертає…
— Треба в шахти! — вигук Нела перервав Дартові міркування вголос.
— Треба, але пізніше. Грей і Майя — до старости, поговорите, розпитаєте про шахту й поцікавитеся можливістю її відвідати. Подивимося, як він на це зреагує. Тара й Нел — поспілкуйтеся з місцевими. Зустрічаємося в харчевні за дві години. Я поки що поговорю з її власником.
«Якого чорта я відзвітував перед ними, як маленький?» — подумки дивувався Дарт, повертаючись до харчевні.
«Він сказав «подивимося»! Не «подивлюсь», а «подивимося»! Він все-таки сприймає нас як команду!» — раділа Майя.
— Власник харчевні стверджує, що за роботу в шахті багато платять, тому він удень працює там, а ввечері — тут. Він не в захваті від того, що ми тут зупинилися, але вочевидь намагався це приховати. Зниклі в харчевню не заходили, він їх не бачив, — Дарт знову спіймав себе на тім, що говорить набагато більше, ніж слід було б. — Що у вас?
Тара з Нелом перезирнулися. Рудий ледь помітно кивнув дівчині, надаючи їй право розповідати першій.
— Що таке вантао?
— Забуття. Де ти чула це слово? — Дарт напружився.
— Я розмовляла з одним із шахтарів. Він пропрацював на цій шахті двадцять років. У нього «чорне мокротиння» в останній стадії, його відсторонили від роботи п’ять років тому, але тепер він знову повернувся в шахту. На самому початку розмови він прошепотів щось, я розібрала тільки слово «вантао», а потім немовби здивувався. Так, що навіть розговорився від подиву — розповів мені й про себе, й про свою сім’ю. Видно, ніяк не міг прийти до тями. Тільки коли мова зайшла про шахту, він знову замовк. Коли я йшла, шахтар знову щось прошепотів, але я знову розібрала тільки це слово.
— Зі мною взагалі дивно, — почав Нел. — Поки Тара зі старим теревенила, я вирішив із його дочкою поговорити. Мого віку дівчисько начебто. Але вона спочатку відмовчувалася, потім ледь не вичавила мені око та втекла.
— Як це ледь не вичавила око? Кошмар який! Ти, напевне, її скривдив. Ох, Неле, ти не надто вихований, — осудливо похитала головою Майя.
— Нічого я її не кривдив! Я взагалі думав у неї ще дещо запитати, а вона як кинеться! Пальцем у око тицьнула — і все. Божевільна якась. Я хотів її наздогнати, але…
— Куди саме вона тицьнула пальцем? — перервав його оповідь Дарт.
Нел вказав на кінчик правої брови.
— Щось вона сильно промахнулася, — глибокодумно зауважив Грей.
Дарт стомлено потер перенісся. Розказане Тарою і Нелом йому дуже не подобалося.
— У вас що? — повернувся він до Грея та Майї.
— Так, нічого особливого, — знизала плечима чарівниця. — Староста був нам не радий, сказав, що компанія, котра виготовляє ліки, дарма до нас звернулася, вони й самі б вантаж чудово доставили, а тепер самі проблеми через нас. Неприємна людина. Причому спочатку він здався мені навіть милим, просто втомленим. Але потім… Буває таке іноді — людина й гарна з вигляду, і в спілкуванні приємна, й поводиться культурно, але… — Майя зрозуміла, що не може сформулювати, чим саме їй не сподобався староста, замовкла й відчула, як розпашілися щоки, тому швидко продовжила: — Він сказав, що в шахті дуже небезпечно: будь-якої миті може спалахнути підземна пожежа, вони самі там працюють дуже акуратно, один хибний рух — і все. Я заперечила, що ми бачили дітей, котрі поверталися з шахти, але староста тільки розсміявся. Сказав, що вони тут виросли, в них уміння лазити по штольнях у крові. Щодо зниклих він не повідомив нічого особливого — все те саме, що й майстрові Андроніусу. Я спочатку хотіла сказати йому, що зниклі планували тут затриматись і ми про це знаємо, але вирішила не розкривати всі карти. От і все.
Запала мовчанка.
— Може, хоч попоїсти замовимо? Гарячого б чого-небудь, — подумки Нел уже наминав смачнющу юшку, а на друге — підсмажене порося.
— Не здумайте нічого їсти. Потрібно дочекатися ранку. Спочатку чергую я, потім Грей, Майя, Нел і Тара. По годині.
— Думаєте, вони спробують нас убити? — охнула Майя.
— Треба в шахту йти! Чого тут розсиджуватися? — Нела охопила жага діяльності.
Дарт промовчав, показуючи цим, що розмову скінчено і його накази не обговорюються.
Четверо вже піднімалися нагору, коли Майя набралася сміливості, повернулась і тихо сказала Дарту: